| Передплата |
Untitled Document
“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.
|
|
| Весна розпачу, боротьби і надії |
Весна 1929-го, весна 1930-го. Згадаємо, як боролися наші рідні.
Масові виступи селян почалися в Київській, Шевченківській, Ніжинській, Вінницькій та Волинській округах. У квітні 1929 р. Запорізький окружний відділ ҐПУ повідомив про масові заворушення в м. Гуляй-Полі. У них взяли участь 800 осіб. 28 квітня подібне сталося в м. Новомосковську.
У травні 1929 р. вибухнули заворушення в с. Володіївці Могилів-Подільської округи, у с. Тернівці Шевченківської округи та с. Ротмістрівці. У с. Березівці Долинського району Криворізької округи селяни вперто боронили церкву. На початку травня 1929 р. сутички відбулися в с. Новій Празі Зінов’ївської округи. 16 травня – масовий виступ селян у м. Старобільську на Донеччині, а на початку червня – у с. Риковому Артемівської округи під час закриття церков.
На початку 1930 р. селянський рух значно поширився. Він проходив під гаслами “Геть СРСР!”, “Геть радвладу!”, “Геть комуністів!”, “Хай живе вільна Україна, геть СОЗи й комуни!”, “Колгосп – це стара панщина. Найкраще – це зробити повстання, знищити радянську владу”, “Звільнимо Україну від московської влади. Хай живе Україна! Хай живуть захисники ваші!”, “Не треба нам СОЗу, а дайте нам волю і свободу, войни ми ждемо”.
Згідно з повідомленням Дніпропетровського окружного відділу ҐПУ від 5 квітня 1930 р., у Близнецівському та Петропавлівському районах організувалися 80 повстанців, “озброєних обрізами, дробовиками й почасти гвинтівками”. Гасло було: “Давайте завойовувати іншу свободу, геть комуну!” Повстанці громили колгоспи, вбивали комуністів та сільських активістів (села Каховка, Сонцеве, Мар’ївка, Путятине, Тернівка, Богданівка, хутори Осадчий, Нова Дача). Повстанський загін виник на початку квітня і на межі Лубенської та Прилуцької округ.
Боролися селяни на Вінниччині: у с. Корделівці Калинівського району, у Шаргороді (до 1500 осіб), у містечку Мурафі й селах Мурафського району: Слободі, Травній, Клекотині, Заячівці, Копистирині, Михайлівці.
Придушував повстання особисто голова ҐПУ УСРР Всеволод Балицький. У спецзведенні 13 березня 1930 р. він зазначав, що “становище в Тульчинській окрузі, де останніми днями відзначалося безперервне загострення масових виступів, характеризується погіршенням обстановки. В цілому ряді пунктів констатується розвиток повстанських тенденцій. Масові виступи носять гострий характер і проходять під яскраво вираженими контрреволюційними (читай: українськими національними! – Ред.) гаслами”.
У Тульчинській окрузі навесні 1930 р. чекісти зафіксували 147 селянських виступів. Було розгромлено десятки сільрад. Найбільше поширився повстанський рух у Бершадському, Джуринському та Ободівському районах. Ось гасла повстання: “Геть радянську владу!”, “Хай живе самостійна Україна!”
У Грабівцях виник кінний відділ з 15 козаків. У с. Козинцях Тростянецького району під натиском селян розбігся комуністичний актив села. Озброєні повстанці напали на комуністичний загін. Аналогічна ситуація була у Брацлавському районі, де повстали села Чуків, Зятківці, Мачуха, Скрицьке, Самчинці…
“Особливо гостре становище, – писали чекісти, – склалося в с. Баланівці та Поташній Бершадського району, де місцеві органи влади були ліквідовані, члени рад та організацій КНС втекли, партійці та комсомольці перебували в лісі. За даними окружного відділу ҐПУ, все населення озброєне вилами, лопатами, сокирами й іншими знаряддями. На околицях виставлено стежі. Натовпи селян у декілька сот осіб співають «Ще не вмерла Україна». За агентурними даними ҐПУ, у цьому районі велася підготовка до повстання, зокрема наступу на районний центр Бершадь…” У зведенні відзначалося, що учасники заворушень об’єднуються, посилають гінців до сусідніх сіл. Гострий характер мав виступ у с. Гарячківці М’ястківського району, де “натовп у 1000 – 2000 осіб чинить опір прибулому до села загону, якому доводиться відступати з такої причини: попереду натовпу йдуть жінки і діти, які кидаються під ноги коням”.
19 березня 1930 р. секретар Тульчинського окружного партійного комітету М. Оскерко доповідав у ЦК про стан Тульчинської округи: повстанці розгромили й ліквідували 62 сільради, з них переобрано 12, у восьми селах обрано старшин…
Зафіксовано 8 випадків збройних сутичок (Гарячківка, Вільшанка, Баланівка та ін.). Було зареєстровано дві “банди” повстанців. Один із загонів, який діяв у Гарячківці, вів бої з військовим підрозділом, але змушений був відступити…
Гасла повстанців виявляли їхні рішучі наміри: “Геть радянську владу”, “Дайте другу державу!”, “Самостійну Україну!”
Не стояли осторонь і селяни Чечельницького району… В околицях с. Метанівки діяв повстанський загін у 40 – 45 чоловік. Збройні сутички з окупантами були в с. Верхівці Ободівського району. Довкола повстанських сіл люди рили окопи. Збройний опір військовим загонам було вчинено в М’ястківському районі біля сіл Гарячківки та Вільшанки. Із с. Баланівки Бершадського району до лісу “пішло 500 чоловік, озброєних вилами й сокирами”. У с. Конаші Ободівського району священник відслужив панахиду по радянській владі…
За підрахунками ҐПУ, у період між 20 лютого та 2 квітня 1930 р. в Україні відбулося 1716 масових виступів, з яких 15 кваліфікувалися як збройні повстання (Тульчинська та Одеська округи). Повстанські загони діяли в Бердичівській, Харківській, Роменській, Тульчинській і Шепетівській округах – не менш ніж 18 збройних відділів.
Потужна хвиля Національно-визвольної боротьби продемонструвала, що українське село не лише не здалося, а й, поповнивши сили новим поколінням, перейшло в рішучий наступ на споконвічного ворога. Тому Голод 1932 – 1933 років не був випадковий: саме апокаліптичним терором Голодомору Москва намірилися навіки упокорити, а точніше, всуціль знищити українське село, а з ним – і наш народ.
У відчайдушній боротьбі брали участь і мої рідні. Мій двоюрідний дід Антип П’явко із с. Гореничів, що при шляхові Київ – Житомир, наприкінці 1920-х був учасником підпільної організації отамана Косаря – сотника Армії УНР Пилипа Драника. А його молодший брат, мій рідний дід Федот, коли в нього комуністи розібрали клуню й передали до колгоспу, “взяв куфайку, облив керосином і кинув у клуню” одного з грабіжників. Його дочка Дуня (моя тітка) зі своїм малим братом Миколою (моїм батьком) брала участь в антиколгоспних повстаннях наприкінці 1920-х років. Тітка Дуня разом з іншими гореницькими жінками розбила колгоспні ворота й випустила худобу, яку в людей забрали більшовики. “Корови ледь у Шпітьки не позабігали, – розповідала тітка Дуня. – Як з цепі зірвалися. Не знали, куди бігти. Не знали вже, де й їхній дом. А потім міліція прийшла й забрала нас і повела етапом, наче під розстрєл”. Її 12-літній брат Микола, мій батько, зробив саморобну бомбу і кинув у клуню сільському активістові…
Недавно це було! Лише 90 літ тому. Пам’ятаємо і пишаємося! Козакам слава!
Роман КОВАЛЬ
Дж.: Васильєв В., Віола Л. Колективізація і селянський опір на Україні (листопад 1929 – березень 1930). – Вінниця: Логос, 1997.
Зінченко А. Весна 1930 року. Українське селянство: “Геть комуністів! Дайте нам волю!” // Українське слово. – Київ, 2000. – Ч. 13.
Коваль Р. “Недавно це було” (передмова) // Коваль Р. Житомирщина в боротьбі / Бібліотека Історичного клубу “Холодний Яр”. – Київ: Видавець Марко Мельник, Історичний клуб “Холодний Яр”, 2020. – 512 с. – (Серія “Видатні українці”. – Кн. 10).
|
|
| Подяка |
Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”! Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 300 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віктор ДРУЗЬ (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн.
Передплачуйте газету “Незборима нація”
Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!
|
|
