 7 квітня виповнюється 90 років від дня розстрілу сотника Армії УНР Пилипа Васильовича Драника-Косаря, останнього отамана Київщини. Пилип Драник служив Україні в Окремому Чорноморському коші, 6-й Січовій дивізії, у загоні отамана Ілька Струка. 1920 року був начальником контррозвідувального відділу Армії УНР у м. Василькові. На початку 1920-х створив підпільну організацію на території Київського і Білоцерківського повітів Київської губернії. У червні 1921 р. встановив зв’язки з повстанцями отаманів Гайового й Орлика, а в серпні-вересні 1921 р. – з емісаром ППШ Миколою Афанасьєвим, а також із начальником розвідки ППШ в Києві Віктором Алексєєвим і зі штабом Юрка Тютюнника у Львові. Очолював 10-й повстанський район ППШ.
Косар не раз переходив у Польщу для донесення вищим чинникам УНР, відтак міг там залишитись, але кожного разу повертався, щоб продовжити боротьбу. Перебуваючи на нелегальному становищі, Пилип не втрачав людського обличчя: завжди був підтягнутий, поголений, у гарно припасованому одязі.
Готував повстання на весну 1930 р. під самим Києвом, маючи намір визволити нашу столицю. Спочатку мав захопити Київський “укрепрайон”, який пролягав по р. Ірпеню. Для цього зробив точну карту “укрепрайону.”
“В боевом отношении чертеж очень ценный, – таку оцінку дав ворог. – Чертеж сопровождается грамотно составленной легендой (…) Для артиллериста и тактика эта записка раскрывает буквально все планы. Для нас это непоправимый урон (…) Сам работник квалифицированный военный, видимо, бывший офицер-украинец, хорошо знает военную украинскую терминологию армии Петлюры (…) Агент имеет большой опыт (…) Агент работал очень добросовестно и кропотливо, вкладывая свое желание в дело (…) Секретности КиУР’а (Київського укпіррайону. – Ред.) нанесен значительный урон”.
Не знали чекісти, що до Першої світової Пилип навчався в школі живопису та скульптури Владислава Галімського! А його підпільники під виглядом робітників брали участь у його будівництві і всі внутрішні деталі передали своєму отаманові.
Підпільну роботу на Київщині Пилип Драник-Косар проводив до 26 грудня 1929 року. Під час арешту вчинив збройний опір. Спробував утекти під час посадки в потяг на ст. Боярка.
25 березня 1930 р. отамана засудили до розстрілу. А разом з ним і його побратимів. Ось їхні імена: Григорій Бебешко, Антон Дмитренко (обидва із с. Музичів), Спиридон (Свирид) Клименко, Яків Романенко (обидва із с. Гореничів), Петро Михайловський із с. Білогородки, Микола Добровольський.
Пилипа Драника розстріляли в час, коли по всій України вибухнули повстання проти російської окупаційної влади. З 20 лютого по 2 квітня 1930 р., за даними ҐПУ, в Україні вибухнули 1716 повстань, 15 з яких чекісти кваліфікували як широкі повстання проти їхньої влади.
У серпні 1941 р. на Київщині з’явилася Північна похідна група ОУН(б), зокрема в с. Пашківці, що неподалік Княжичів. Керівник групи Дмитро Маївський, у недалекому майбутньому генерал-виховник УПА, взяв собі за псевдо повстанське ім’я Косар. Донедавна ніхто з дослідників ОУН-УПА не знав, чому Дмитро Маївський узяв собі це ім’я.
1941 року Дмитро Маївський став заступником Крайового провідника ОУН Дмитра Мирона. Мирон узяв собі за псевдо повстанське ім’я іншого отамана Київщини – Орлика з Гостомеля.
Ось так у 1941-му ожили наші отамани – у діячах нового покоління неперервного Визвольного руху українського народу за свою свободу. Роман КОВАЛЬ, Владислав КАРПЕНКО, Історичний клуб “Холодний Яр”
На світлині – пам’ятник борцям за Українську державу, зліва направо – Роман Коваль, В’ячеслав Карпенко і княжицький сільський голова Олена Шинкаренко.
Село Княжичі Києво-Святошинського р-ну, 24 серпня 2020 р. 
    |
