Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2021 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


Про мого прадіда зеленівця


Мій прадід Павло Якович Носар, 1886 р. народження, батько сімох дітей, був корінним трипільцем, народився в родині з достатком. Його батько мав дві десятини землі та власну лісопилку. Павло замолоду був людиною з характером. Батьки прагнули одружити його з багатою дівчиною з Киселівки. Готувалися засилати сватів. Він же пішов супроти їхньої волі і, привівши до хати бідну швачку з Гайдаївки, сказав: “Хай вам буде Варка з її волами, а я одружуся з Оксаною”.
Жили дружно, навчали добра і дітей. Аж раптом революція! До хати завітав двоюрідний брат Данило Ількович Терпило (він же отаман Зелений). Йому були потрібні грамотні люди, а Павло Якович – вельми освічена людина. Тож Данило Ількович запропонував боротися проти радвлади разом. Щирий вірянин Павло Якович відмовився, зброя була не для нього. Тоді отаман приставив йому до скроні пістолет: “Або ж підеш до мене служити, або я тебе вб’ю. Про родину потурбуємося, з голоду померти не дамо”.
Вибору не залишалося. Ото й став служити у війську отамана Зеленого обозним.
Пройшли роки. Одного разу моя бабуся Марія Павлівна розглядала книжку “Маруся Гонта”, яку син Анатолій приніс із бібліотеки. І раптом тишу прорізав її збентежений голос. “Діти, ось тут пишеться про вашого діда, послухайте: «Павло Якович ніколи не носив при собі зброї, через плече висів бінокль, а ще завжди при ньому був томик Біблії. Він часто читав псалми»”.
Ім’я автора ніхто з родини не запам’ятав. Книжка, на жаль, не збереглася (очевидно, йдеться про повість Федора Бурлаки “Маруся Гонта”, 1959. – Ред.).
У 1929 р. Павла Яковича репресували – вислали до Сибіру. Працював на лісоповалі. Йому вдалося створити машину, яка пришвидшила процес роботи. Головний інженер, високо оцінивши його внесок, поклопотався за нього. І от Павло Якович – знову в Україні. Але в Трипіллі жити заборонили. Тому довелося оселитися в Кагарлику. Згодом усе ж вдалося переїхати поближче до рідних – у с. Стайки Ржищівського району, де влаштувався працювати на цегельному заводі. Та ненадовго.
8 грудня 1937 р. знову був заарештований. Додому вже не повернувся. Його разом з іншими засудженими вивезли в Биківнянський ліс і розстріляли. Точне місце поховання Павла Яковича Носара невідоме й досі.
За день до страти його побачив у в’язниці родич Микола Удод, який працював у трійці, що виносила страшні вироки. Він вірив у “світле комуністичне майбутнє”. Водночас дуже поважав Павла Яковича. Ця зустріч перевернула його погляди з голови на ноги. Микола Удод взявся доводити невинуватість мого прадіда. Наштовхнувшись на нерозуміння з боку своїх колег, він на знак протесту поклав табельну зброю на стіл. А під час першотравневої демонстрації у його машини відмовили гальма і він загинув…
За основу взято спогади Марії Павлівни Яременко (доньки Павла Яковича Носара) та його онуки – Олени Гаврилівни Горової (моєї мами).

Геннадій ГОРОВИЙ,
член НСПУ та НСЖУ



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Віктор ДРУЗЬ (с. Зорине, Сумщина) 260 грн.
  Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (Калуш) – 300 грн.
  Олександр РОМАЩЕНКО (дід Карбала, с. Цвітна, Кропивниччина) – 600 грн.
  Український конгресовий комітет Америки (відділ на Лонг Айленд) – 500 ам.  дол.




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ