Дочці Івана Полтавця-Остряниці Гелені торік 31 липня виповнилося 100 років, а ми її не привітали…
12 жовтня 2015 р. ми разом з Віктором Моренцем відвідали пані Гелену в Мюнхені, у будинку для літніх людей. Пані Гелена жила в окремій кімнаті – з меблями, портретами та книжками зі своєї квартири, з усіма вигодами та великими вікнами, через які видно красивий парк. Звичайно, ми порушили її тихе життя… Гадаю, що її серце відкрили 10 світлин, зокрема й родинних, які я їй показав. Більшість із них вона побачила вперше, деякі мала. Її обличчя осяяла сумна усмішка: так, це я в дитинстві, так, це моя мама, так, це мій батько, як давно це було!..
Народилася вона 31 липня 1922 року. Мамі було тоді 19, татові – 31… Хоч батько з народження був Полтавець, але дружині й дочці дав і “доточене”, насправді родинне, прізвище – Остряниця. Повне ім’я дочки – Helena Poltavetz von Ostranitza. Батько називав її Льолею, але німцям важко вимовити оте м’яке “Льоля”, тож дочка отамана каже “Лола”.
Української мови Полтавець-Остряниця дочку не вчив, але роз’яснив, що Україна і Росія – це різні країни, різні народи. Звичайно, намагався прищепити дитині любов до своєї Батьківщини: на деяких світлинах Лола в українському строї. У ньому вона виконувала й танці. Ці світлини я також перефотографував.
Пані Гелена була до нас привітна і сердечна.
Коли я вів розмову, Віктор Моренець сидів осторонь і намагався конспектувати розмову та враження. Ось його оцінка дочки Полтавця-Остряниці: “Спину тримає прямо. Мова чітка. Ввічлива. Відчувається порода. Обличчя чисте. Видно, що стежить за собою… Гарно збереглося волосся. Рухається швидко. Легко встає з крісла і сідає. Доброзичлива. Розмовляє усміхаючись. Знає слово «черкеска». Очі уважні. Красиво жестикулює. Трохи покручені пальці (мабуть, ревматоїдний артрит)”. На них і я звернув увагу, коли цілував їй руку…
Пані Гелена показала товстеньку книгу Герди Вальтер, у якій є розділ про Івана Полтавця-Остряницю. Я цей розділ перефотографував і згодом опублікував уривки з нього в новому своєму нарисі про Полтавця-Остряницю в газеті “Незборима нація”.
Прощаючись, я навмисно залишив на старовинному бюро світлини, які привіз з України. Ми з пані Наталкою Зубенко і Віктором Моренцем уже стояли в коридорі, збираючись іти. Несподівано вийшла пані Гелена. Вона простягнула мені світлини:
– Ось, ви забули…
– Та це я для вас залишив.
Пані Гелена усміхнулася. Звичайно, вона хотіла, щоб світлини залишилися в неї, але ж я не сказав, що їх дарую. Пані Гелена не могла взяти чужого, навіть якщо це образи дорогих їй людей. Ця деталь засвідчує її шляхетність – вона ж гетьманського роду! Рід веде від Якова Остряниці (Острянина) – гетьмана нереєстрового козацтва в 1638 році.
І ось я 5 лютого отримав з Мюнхена листа від Наталки Зубенко, “нашої людини в Мюнхені”: “Добрий день, вельмишановний пане Романе Ковалю! Щойно тепер, пару хвилин тому, розмовляла я з Геленою Остряницею і переказала їй Ваші щирі вітання. Вона дуже потішилася і переказує Вам її щирі вітання навзаєм і бажає Україні всього найкращого.
Сказала мені, що в такому віці (100 років!) жити не так уже то і радісно, але тішиться, що її світлий розум її не покидає в цьому віці. Вона вже є у візочку, бо пару років тому впала і зламала стегно. Мала операцію. Коли я її останній раз відвідала 31.07.2022 року, то вона вже була у візочку…”
Ось така історія про Гелену Остряницю – дочку ад’ютанта Гетьмана України, холодноярського отамана Івана Полтавця-Остряниці.
Дай Боже їй здоров’я! Роман КОВАЛЬ
На світлині Наталки Зубенко – Віктор Моренець, Гелена Остряниця і Роман Коваль. Мюнхен, 12 жовтня 2015 р. 
|
