 Ми з Романом Ковалем виступали в гімназії № 7, в Одесі, 15 вересня 2016 року.
Спортивна зала переповнена, директриса Світлана Мельник аж умліває, слухаючи виступ Романа: “О Боже, що він говорить!? Та хіба ж дітям таке можна?”
А Роман розповідає про якусь зрадницю, яку воїни УПА мають убити. Бо не можна зраджувати, це підло!
Я ж у захваті від розповідей Романа. Та й від нього самого. Він зумів організувати тисячі людей навколо Холодного Яру, які щороку вшановують пам’ять героїв України, що боролися за свободу нашої Держави. Видає десятки унікальних книжок про борців, яких московити судили і про яких забороняли навіть згадувати. Видає пречудову патріотичну газету “Незборима нація”. Та й сьогодні привіз до школи кількох козаків з тулумбасом, із шаблями, і вони показують прийоми козацької боротьби “Гопак”! Дітям це надзвичайно цікаво, вони із захватом слухають, аплодують. Тому я читаю дітям оцього вірша.
Ковалю Роману
Я, їздець у безплатних трамваях,
Покупець кісточок і копит,
Тиху радість у серці ховаю:
Україна збулася – і квит!
Ти була ніби грушка-минушка,
І Тебе обминав хто хотів,
Я любив Тебе ще Попелюшку,
Як Принцесу – люблю й поготів.
Я не принц Твій, моя Україно,
Але принц Тебе, знаю, знайде,
Підійде, поцілує уклінно
І Тебе до вінця поведе!
Прочитавши, кажу: “Діти, справді, я не той принц! А ви подивіться на Романа Коваля, запам’ятайте – він той принц, який цілує Україну, пробуджує її і веде до вінця!”
Які аплодисменти вибухнули!!! Чулося: “Слава! Героям слава!”
І директорка аплодувала, з полегкістю, – сподобався Роман Коваль гімназистам.
Олекса РІЗНИКІВ
На світлині Олекси Різниківа – учні гімназії № 7. Одеса, 15 вересня 2016 р. |
