28 лютого виповнюється 70 років виданню ОУН ”Шлях перемоги”, колись еміграційному, здавалось, безперспективному, відірваному назавжди від Батьківщини. Мільйони українців, що в УРСР зі смаком споживали “докторську” ковбасу за 2.20, про таке видання не чули, а якби й знали, то тікали б від нього як чорти від ладану. Навіщо воно, коли є “Правда”, “Известия”, “Комсомольская правда”, журнал “Дружба народов”?!.
Та й на початку 1990-х, коли “Шлях перемоги” перебрався в Україну, формально пострадянську, а фактично малоросійську, промосковську, читацька аудиторія видання була мікроскопічною, як порівняти з “Фактами”, “Киевскими ведомостями”, “Бульваром” та іншими виданнями – російськомовними, москвоцентричними, великотиражними, антиукраїнськими…
Отож роль бандерівського видання в державному будівництві в 1990-х і подальших роках була малопомітна. Тоді панували кучми, медведчуки, табачники та їм подібні льовочкіни. Та їхній – прислужників москви – погляд.
Пишу про “Шлях перемоги”, а думаю про “Незбориму націю”… “Який шлях перемоги, яка незборима нація?! Ви що?..” – сміялись вороги.
Але сталося!
І хоч сьогодні “Шлях перемоги” та “Незборима нація” залишаються малотиражними, але ідеї, наполегливо пропаговані на їхніх шпальтах десятиліттями, перемогли. Наш погляд – національний, визвольний, великоукраїнський – опанував більшість нашого народу. Десятки мільйонів українців тепер щиро ненавидять Росію, з ентузіазмом і радістю вигукують “Слава Україні!”, а наша козацька армія, натхнена ідеями “Шляху перемоги” та “Незборимої нації”, 10 років бореться з ядерним російським монстром, якого боїться весь світ. Наші козаки б’ються з ордою та “ще й сміються”, зневажають москву і московитів!
10 років боротьби з московією – це вже перемога козацького духу, який пробудили наші видання, наші організації – ОУН та Історичний клуб “Холодний Яр”.
І в цій боротьбі росте наша нація. І мріє про Соборну Україну!
Роман КОВАЛЬ, редактор газети “Незборима нація” |
