Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Спогади про кобзаря Олексія Нирка


Це вже четвертий фрагмент спогадів бандуриста Остапа Кіндрачука про свого вчителя Олексія Нирка, який публікує наша газета (поч. у ч. 11 за 2023 р.). Попри новітні кордони, Олексій Нирко не тратить зв’язок з “Незборимою нацією” – читає її в електронній версії, у категорії “Архів газети”. Вважає нашу газету “неповторною”. Радіє, коли знаходить на її шпальтах близькі серцю вістки про кобзарів – Тараса Силенка, його сина Святослава Силенка, Михайла Коваля та інших. Як і раніше, 86-літній пан Остап кобзарює на ялтинській Набережній (коли нема дощу чи снігу). Остання “верифікована” дата кобзарювання – 18 лютого цього року. Пане Остапе, бажаємо здоров’я і довгих років життя!

Протягом шести творчих і, треба додати, щасливих, нічим не затьмарених років за трепетно-доброзичливого сприяння Олексія Федоровича Нирка я навчився виконувати на бандурі майже сім десятків пісень і навіть замахнувся на такий складний жанр, як думи. Для початку я взяв думу “Про козака-бандуриста”. Цьому прислужився збірник “Українські народні думи”, опублікований видатним українським кобзарем Федором Глушком. Збірник мені подарував Олексій Федорович у 1967 році, і на вивчення згаданої думи я витратив увесь цей рік. Нарешті заграв:

Гей, на татарських полях,
На козацьких шляхах
Не вовки-сіроманці квилять-проквиляють,
Не орли-чорнокрильці клекочуть
І попід небесами літають, –
Гей! То ж сидить на могилі козак старесенький,
Як голубонько сивесенький,
У кобзу грає-виграває, жалібно співає…

Така сила в цієї думи, що мені здавалося, ніби це я сам у степу, порубаний та постріляний, граю на кобзі, прощаючись із світом і з січовим товариством, яке десь там, за могилою, продовжує бій з бусурманами і “як череду, малахаями у полон завертає”.
Після цього думи “Про козака Голоту” і “Буря на Чорному морі” було легше вчити, а отже, і швидше. Щоправда, під час концертних програм капели бандуристів Олексія Нирка на сцену я виходив рідко, зате “шліфував” їх місяцями – не так для публіки, як для власного задоволення.
Разом з капелою я брав участь у концертах на клубних і санаторних сценах, інколи як соліст. Оскільки дівчата і жінки становили критичну масу в капелі, то і в репертуарі, крім таких “програмних” пісень, як “Взяв би я бандуру”, “Повій, вітре, на Вкраїну” (слова “патрона” капели Степана Руданського), творів Тараса Шевченка, переважали все ж ліричні та жартівливі пісні, які я зобов’язаний був виконувати, так би мовити, “за компанію”: “Тихо над річкою”, “Цвіте терен”, “Накрутили кучері дівчата”, “Чорні очка, як терен”, “Ішов козак потайком”, “Очі синії-сині” і т. ін. Зрештою, і ці пісні “жіночого роду” назавжди прижились у моєму репертуарі, і я залюбки виконую їх і тепер, згадуючи добрим словом свого кобзарського панотця і капелу нашої з ним молодості.
Зате під час сольних виступів тоді, у далеких 1960-х, я виконував більш близькі моєму серцю пісні про козацьких ватажків Дмитра Байду-Вишневецького, Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Станіслава Морозенка, ну й козацьку мариністику – “Ревуть, стогнуть гори-хвилі”, “Гей, на Чорному морі хвиля грала”…
Окремо від капели я “засвітився” зі своєю бандурою на сцені Клубу моряків перед портовиками й портовим начальством, а пізніше – у читальному залі на засіданнях Клубу книголюбів та в Будинку літфонду перед письменниками. Хвалився своїми бандурними успіхами не тільки вдома, перед дружиною й сином та сусідами, а й перед батьками, родичами та друзями в рідній Котиківці й Городенці, куди я приїжджав під час відпусток із сином Натаном і бандурою. Землякам моїм подобалося поєднання бандури з… капітанською “форменкою” з погонами на плечах.
– Значить, українська культура, хай там як, починає долати флотський бастіон зросійщення України, – наївно висловлювалися вони.
Це було явним перебільшенням, але воно підбадьорювало мене. Я пояснював землякам, що в Ялті моє особисте українське “друге народження”, а також відродження української самосвідомості серед ялтинців відбувається завдяки титанічним зусиллям поки що однієї людини – кобзарського маестро Олексія Нирка.

Далі буде.

Остап КІНДРАЧУК
Місто Ялта, Крим



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Іван КАЧУРИК – 400 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 350 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Олександр БУТРИК – 1000 грн.
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 3000 грн.

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ