 У Видавництві Марка Мельника вийшла книга Михайла Горлового “Краса правічна. Вибрані твори”. Це грандіозне видання – 704 сторінки!
До нього увійшли вибрані поезії зі збірок “Я – скит з трипільських праглибин”, “Діти Дажбога”, “Дорога в Україну”, “Поезія в камені”, поезії з неопублікованої книжки для дітей “Жирафа-Кандарафа”, вірші 2011–2022 років, спогади автора, його статті, а також відгуки відомих особистостей (дев’ять розділів з підрозділами).
Це видання – підсумок багаторічної творчої праці видатного митця.
Ім’я геніального скульптора, поета і козака Історичного клубу “Холодний Яр” Михайла Горлового добре відоме в Україні та за її межами. Він автор багатьох пам’ятників, зокрема полковникам Петру Болбочану та Василю Вишиваному, Степанові Бандері, Вікентію Хвойці, “Тисячоліття Трипілля”, митрополиту Київському і Галицькому Тимофію Щербацькому, Жертвам геноциду українського народу та ін. Нагороджений міжнародними дипломами та медалями ВУТ “Просвіта” – “Будівничий України”, ГС “Української всесвітньої координаційної ради” – до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Нещодавно митець здобув найвищу нагороду Історичного клубу “Холодний Яр” – Золоту сварґу “За лицарське служіння народу”.
Народився Михайло Горловий у с. Щербанівці на Київщині – у краю отамана Зеленого та письменника Григорія Косинки (Стрільця), розстріляного Москвою в 1934 році. Григорій Косинка – двоюрідний брат Михайлової матері.
З перших розділів “Краси правічної” розумієш, що автор успадкував від своїх попередників експресивну, бунтівну вдачу і чуйну поетичну душу, а древня трипільська земля найдавнішої хліборобської цивілізації дала йому снагу і розбудила генетичну пам’ять роду: “Я – скит з трипільських праглибин. Мій невмирущий зоряний нарід! Я – українець, України син. У нас – свій Бог і древній рід”.
Полум’яні поезії нашого геніального сучасника виплекані зболеним серцем: “…Де історія держави? І яка була там Січ? І робили нам облави В чорну тридцять сьому ніч” (“Мені болить”).
Його слово – це духовна зброя воїна, невтомного борця за рідну історію, культуру, справедливість проти московських ворогів і тих, доморощених, яким “какаяразніца”, якою мовою розмовляти і навіть писати надгробні таблички: “Дико дивитись, дико, Ось на могилі хрест: І – по-чужому дзвінко. І – по-чужому нáвхрест” (“Ходить чужая мова”).
Розділ “Дорога в Україну” – це поезії, зокрема й ті, які Михайло Горловий написав під час Всесвітнього форуму “Скульптура в камені” в Лівані та інших країнах світу, а також спогади у вигляді нарисів про зустрічі свого діда з отаманом Зеленим, листування з дружиною Григорія Косинки, дубові хрести, які виготовив Михайло на могили Василя Стуса, Юрія Литвина, Олекси Тихого (а нелюди їх спалили!), про боротьбу за українську мову в русифікованому Художньому інституті, участь у голодуванні студентів на граніті в 1990-му та святкуванні 175-ї річниці Тараса Шевченка, під час якого його побили омонівці за гасло “Українська мова – дітям на рідній землі”.
Є в книзі й розділ чудової (вперше опублікованої) поезії для дітей “Жирафа-Кандарафа” – так автор назвав вірш, присвячений своїй онучці Дані, а вона намалювала ілюстрацію.
У розділі неопублікованих поезій 2011–2022 рр. – цикл віршів, написаних автором після повномасштабного воєнного нападу росії на Україну 24 лютого 2022 року.
Золотою ниткою через усю творчість Михайла проходить незглибима любов до України, Матері, Жінки. У розділі “Поезія в камені” читач бачить автора як витонченого лірика, що відчуває живу душу в камені і висікає з нього амазонку на коні: “В моїх амазонках і гордість, і гнів, І коні, як змії, у них норовисті” (“В моїх амазонках”) – чи омріяну Галатею у своїй природній досконалості: “Бунтує кров, палає зір, Вуста медові сяють Бурштиново, Ти діамант, трояндовий Сапфір, Останній штрих, останнє Майстра слово” (“Краса правічна”).
Завершують книгу статті відомих особистостей про творчість Михайла, серед них і рештки відгуків зі спаленої ворогами майстерні скульптора, який у той час із дочкою Лесею представляв персональну виставку в Канаді. Згорів тридцятирічний творчий доробок, зокрема й виготовлене погруддя отамана Зеленого. На останній сторінці обкладинки – вірші зі стіни нової майстерні автора.
Щиро рекомендую читачам “Незборимої нації” захопливу книгу життя цього дивовижного Майстра, вірного козака отамана Зеленого.
Тетяна ЛЕМЕШКО 
|
