 Цього разу із владних кабінетів міста Погребища на Вінниччині До мене звернулися громадські активістки з Погребища з пропозицією підготувати листа від імені Історичного клубу “Холодний Яр”: підприємці Алла Прусак, Світлана Мельник, волонтерка Ганна Сіренко і депутат міської ради Катерина Ситнюк вирішили, що час уже в Погребищах назвати одну з вулиць іменем борця за волю України Івана Трейка. А справу цю починав депутат Вінницької обласної ради Володимир Барцьось.
Я прохання виконав. Ось уривок з нашого звернення від 22 лютого 2024 р. до голови Погребищенської міської ради Сергія Волинського:
“ГО «Історичний клуб “Холодний Яр”» засвідчує підтримку ініціативи військовослужбовця ЗСУ Володимира Барцьося та громадського активу щодо перейменування однієї з вулиць м. Погребище на честь українського героя – подільського отамана, генерала-хорунжого УПА І. Д. Трейка…
Іван Демидович Трейко народився 16 квітня 1898 р. в с. Старостинці Погребищенської громади… За вільну Україну він 28 років вів збройну боротьбу. У Старостинцях 24 серпня 2020 р. на його честь з ініціативи Володимира Барцьося урочисто встановлено меморіальну дошку. [А у Вінниці у 2022 р. іменем Івана Трейка названо вулицю]. Війна з одвічним ворогом триває. Прийшов час гідно вшанувати героїв війни з імперською Росією. Тому просимо Вас задовольнити запит громади на правду, на бажання ходити вулицями, названими на честь українських героїв, і перейменувати одну з вулиць міста Погребище іменем національного героя – генерала Івана Трейка”.
Відповіді ми поки що не отримали, але знаємо, що цей лист викликав бурю у владних кабінетах тихого Погребища. Ініціював її Валерій Олегович Старинчук, завідувач сектору інформаційної роботи та зв’язків із громадськістю відділу організаційної та інформаційної роботи апарату Погребищенської міської ради, людина, яка свою електронну адресу пише російською: “ВалерИй Старинчук”. Це свідчить, що він людина зросійщена… Але це не заважає йому в час війни з Росією (війни за українську мову, за нашу самоідентифікацію!) бути на посаді у владі в українській провінції, де, слава Богу, домінує українська мова. Чи можна уявити, щоб десь у Росії чиновник свою електронну адресу писав українською?.. (після розголосу в Неті Старинчук нарешті українізував свою електронну адресу. – Ред.).
Якщо коротко, то “ВалерИй Старинчук” намагається переконати міського голову Погребища, що Трейко бандит, а тому не можна називати вулицю його іменем. Як аргументацію Старинчук наводить публікації в совєтській пресі тих років, у пресі, яка ганьбила борців за волю України і звеличувала “подвиги” російських окупантів.
Старинчук пропонує нам ознайомитися з публікацією з комуністичної газети “Голос праці” від 15 лютого 1925 року. Автор – сількор І. Філонець – опублікував нарис “Темної ночі”. Одразу впало в око: у його нарисі “бандити” розмовляють російською, а червоноармійці – українською.
“Отворяй!.. твою мать” – це противники комунізму.
“Стій, хто такий? – Свої, свої… Де командир?” – це червоноармійці…
Що тут коментувати?..
Але навіть у жалюгідній оповідці комуністичного сількора немає жодного доказу проти Івана Трейка. Жодного! “Бандити [вночі] зарізали жінку, дітей, взялися до грабунку”, – оце і вся “аргументація”. Хто вчинив злочин, не задокументовано. Звичайно, що в ті часи російська окупаційна влада всі злочини, зокрема і свої, звалювала на ідейних борців за Україну… “ВалерИй Старинчук” намагається цю традицію відновити.
Згадує Старинчук і спогади сл. п. Якова Гальчевського “Проти червоних окупантів”. Витягнув з них епізод, який засвідчує, що партизани Трейка після успішної “нічної акції” проти більшовиків, забравши в них награбоване, взяли хустки для своїх жінок, обібраних більшовиками до нитки. Забрати в комуністів награбоване і частину передати своїм родинам – не злочин… Ще трейконенависник покликається на книгу “З поляками проти Вкраїни”, яку буцімто написав Юрко Тютюнник. По-перше, на той час він уже перебував під арештом у ГПУ і міг писати тільки те, що хотіли від нього російські окупанти. Та й авторство його не встановлено, а от видавця знаємо: “Державне видавництво України”. Саме це видавництво радісно продукувало антиукраїнські книги…
У передмові до книги “З поляками проти Вкраїни” написано: “Мемуари Юрка Тютюнника – це не просто спогади сучасника, це перш за все акт обвинувачення. На лаві підсудних сидять поруч себе українська еміграція й польська дипломатія”. Тобто ця книга проти Петлюри і петлюрівців, “про зрадницьку ролю українських патріотів” та наших союзників-поляків. Ось на такі “джерела” спирається Старинчук…
Як виявилося, “ВалерИй Старинчук” має особисту зацікавленість: він стверджує, що чи то Трейко, чи то трейківці вбили його прадіда. Звичайно, і цю справу не задокументовано, отож доказати, хто вбивця і які були його мотиви, неможливо.
Але я точно знаю, що повстанці й партизани не вбивали мирних селян, бо це були їхні батьки, матері, сестри, дружини. Саме завдяки їхній підтримці так довго і тримався партизанський рух проти російської окупаційної влади в 1920-х. Бо селяни були кровно зацікавленні, щоб їхні сини, брати і батьки вистояли в боротьбі, тож і надавали їм всіляку допомогу. Безперечно, наші козаки і тоді, і тепер убивали і вбивають ворогів України. У 1920-ті нищили комісарів, чекістів, комуністів, продзагонівців, червоноармійців, а ще таємних сексотів, про зрадницьку діяльність яких навіть рідні не знали, але українське підпілля знало…
І зараз спецслужби України борються проти зрадників-колаборантів…
Якщо ми не встоїмо у війні з Росією, то в майбутньому псевдоправдоборці покликатимуться на “свідчення” Скабєєвої, Соловйова і Симоньян про “злочини” ЗСУ та інших наших вояцьких формацій…
18 липня 2020 р. в лісі між селами Сторожевом і Городницею Новоград-Волинського району єпископ Житомирський і Овруцький (ПЦУ) Паїсій освятив пам’ятний хрест на честь генерала-хорунжого УПА Івана Трейка. Одним із фундаторів меморіалу на місці останнього бою Івана Трейка став Володимир Барцьось, козак Історичного клубу “Холодний Яр”, військовослужбовець ЗСУ, який безвісти пропав 19 квітня 2023 р. під Бахмутом…
Сподіваюся, що міський голова Погребища Сергій Волинський не зважить на “аргументи” пропаганди, які озвучує В. О. Старинчук, а ухвалить справедливе рішення і вшанує свого земляка – Івана Трейка, генерала-хорунжого Української повстанської армії. Будьмо гідними подвигу наших попередників!
Якщо ж у Вас, пане Сергію, є сумнів, то просимо звернутися за роз’ясненням до Інституту національної пам’яті.
Слава борцям за волю України всіх епох!
Ганьба тим, хто намагається очорнити їхню святу боротьбу за Україну! Роман КОВАЛЬ, дослідник повстансько-партизанського руху доби УНР На світлині Марка Мельника – Роман Коваль. Київ, 2023 р. 
|
