 29 лютого 2024 р. загинув дивовижний козак, взірець для наслідування, вчитель, викладач “Козацької лицарської школи” Тарас Вікторович Лемешко.
Він був очільником відділу військово-патріотичного виховання Центру позашкільної освіти Дарницького району м. Києва. До його обов’язків на цій посаді входила підготовка команд до всеукраїнської гри “Сокіл-Джура”... Вів Тарас секцію з мистецтва бою “Бойовий гопак”.
Ольга Скотникова в газеті “Вечірній Київ” написала: “Тарас увійшов у життя дарницьких освітян легко й органічно – з філософією козацьких законів, традицій, історій, на сході розвитку та популяризації Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), бойового гопака, козацько-лицарської школи. Він був улюбленцем як дітей, так і дорослих. Ті, хто працював з ним, визначають, що характерною рисою Тараса було несприйняття агресії, несправедливості, брехні, лицемірства”.
А ось спогад Олексія Петрова: “Колись я розповідав про нього, звичайного командира роти однієї з механізованих бригад. Без перебільшення можна сказати, що на таких офіцерах тримається будь-який військовий організм. Офіцер, який зі своєї роти мобілізованих українських фермерів, бухгалтерів, сільських розбишак, менеджерів та слюсарів, зробив бойовий підрозділ. Офіцер, у якому було мінімум пафосу і надутих щік, а максимум людяності та розуміння, що його бійці – це його найголовніший скарб.
У боях за Соледар, разом із начальником розвідки (фактично ще хлопчиною), він керував бойовими діями батальйону. Бо офіцерів майже не залишилося. Керував, встигаючи скрізь. Тоді уламки російської міни пошматували йому руку. Тарас відновився і знов повернувся до батальйону. До своїх бійців. Повернувся на свою посаду командира роти… 29 лютого Тарас загинув у боях під Авдіївкою. Україна втратила великого громадянина та великого воїна! Ми мусимо пам’ятати… завжди пам’ятати, дітям та онукам розповісти про те, яку ціну ми платимо за те, щоби бути… українцями. Світла пам’ять тобі, друже!”
Додам і я свідчення про невеличкий фрагмент Тарасової діяльності. 2018 року він був заступником голови оргкомітету 23-х вшанувань героїв Холодного Яру. Ось що писала газета “Незборима нація”: “Урочисте відкриття 23-х Всеукраїнських вшанувань героїв Холодного Яру відбулося 28 квітня 2018 р., у суботу, в Медведівці з покладання квітів до пам’ятника Максимові Залізняку. Розпочав урочистості голова оргкомітету Роман Коваль. Він зазначив, що 23-ті Всеукраїнські вшанування героїв Холодного Яру присвячено 100-літтю Української революції та 250-літтю Коліївщини. Потім слово взяв народний депутат України Олег Петренко… Промовляли також легендарний командир 1-ї штурмової роти ДУК “Правий сектор”, Народний герой України Дмитро Коцюбайло-“Да Вінчі”, заступник командира 93-ї бригади Богдан Ситник, командир Легіону Свободи Олег Куцин та організатор Холодноярського турніру національних бойових мистецтв ім. Максима Залізняка Тарас Лемешко. Тарас Силенко проспівав пісню про Максима Залізняка.
Уже за пів години у спортзалі Медведівської школи розпочався 1-й Холодноярський турнір національних одноборств ім. Максима Залізняка. Відкриваючи його, керівник Козацької лицарської школи Тарас Лемешко зазначив, що настав час узагальнити змагальний і тренувальний досвід різних шкіл українських одноборств. «Сподіваюся, що на цій святій землі змагуни виявлять свою міць та майстерність – як їхні славні пращури», – сказав Тарас Лемешко…”
Вічна слава Тарасові Лемешку!
Надія на його учнів, які продовжать справу життя свого Вчителя. Роман КОВАЛЬ, Історичний клуб “Холодний Яр” 
|
