9 березня минуло три роки, як відійшов у вічність Кім Олександрович Бей – актор, поет, композитор, учитель, почесний громадянин Синельниківського району, рідний племінник глинського отамана Павла Омеляновича Бея (1890-ті – 1921 [за іншими даними – 1922]), родом із Зіньківського повіту на Полтавщині. За життя мені довелося двічі побувати в гостях у Кіма Олександровича (жовтень 2017, листопад 2018) та особисто пересвідчитися, яким він був патріотом України.
15 березня цього року я побував у селищі Первомайському Синельниківського району (Січеславщина), щоб вклонитися могилам трьох представників повстанського роду Беїв: рідних братів отамана – Олександра (13.03.1897 – 16.12.1966) та Корнія (26.09.1899 – 6.05.1959), а також племінника Кіма (1.02.1931 – 9.03.2021). Лише двом братам з великого роду вдалося вижити, а сам отаман, його батько, дядько, рідні й двоюрідні брати загинули в боротьбі або розстріляні більшовиками. Серед них і Віктор Григорович Бей, дружиною якого була Єфросинія (рідня називала її Ухрашка) Іванівна Безрук (1890-ті – [1932/1933]) – рідна сестра мого дідуся по матері.
Відповідати за весь рід перед окупаційною московською владою довелося найменшому – Корнію. 1935 року його, викладача історії західноєвропейської літератури в Одесі, заарештували й засудили до 10 років таборів. Проте влітку 1936-го він утік з “Дальлага” в Маньчжурію, мешкав у м. Харбіні, працював чорноробом на заводі фарб Краснова.
1945 року московські “визволителі” затримали Корнія Бея. І доправили “на батьківщину”. А оскільки вони вважали, що за “політичними переконаннями” він є “фашистом”, то “впаяли” йому новий термін покарання (за переказами Кіма Бея – 25 років). На волю вийшов за часів “хрущовської відлиги” з підірваним здоров’ям. Мешкав у містечку Опішному, на яке не раз робив рейди зі своїм загоном отаман Павло Бей. А одного разу сюди завітав Кім Бей, який перебував на гастролях з театром у Полтаві. Він і забрав “дядю Корю” в Первомайське, де той невдовзі знайшов вічний спочинок. Цьогоріч виповнюється 125 років від дня його народження та 65 років з дня смерті.
Вічна пам’ять і слава представникам козацького роду Беїв – борцям за волю України!
Віктор МІЩАНИН, кандидат історичних наук
Малі Будища, Полтавщина
Світлини з архіву Віктора Міщанина
1. Олександр Бей. Кропивниччина, 1931 р.
2. Корній Бей. Одеса, 2-га половина 1920-х.
|
