Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


100 років тому, в садибі Шеметів...


100  років тому, в садибі Шеметів...

Для кожного зі своїх синів – Миколи, Володимира та Сергія – Михайло Шемет побудував у Києві по двоповерховому будинку – на території однієї садиби. Адреса: вул. Жилянська, 76 (зараз на цьому місці 9-поверховий будинок, адреса не змінилася).
Тут у свого друга Володимира Шемета навесні 1924 р. жив Микола Міхновський. Він нещодавно повернувся з Грозного до Києва. Мав намір виїхати з окупованої Батьківщини за кордон. Тож написав Сергієві Шемету в Німеччину. Просив допомогти порадою, а також інформації про життя на еміґрації.
“Я поспішив вислати дозвіл на візу, – згадував Сергій Шемет, – подав свою думку про те, як можна було б за кордоном улаштуватися, а щодо становища еміґрації взагалі, то описав його так, як сам собі уявляв. Це була моя помилка. Картина життя еміґрації вийшла досить похмура. Його надії на закордон впали, сили його покинули. В останній коротенькій записці він писав мені: «Ваш лист – цінний по свому основному мотиву. Не бренить в ньому надія на краще. Оттак і в мене. І сюди круть, і туди верть, однаково в черепочку смерть, як каже приказка. Перекажіть моє вітання усім, хто мене пам’ятає. Ваш Микола»”.
3 травня, рано-вранці, малолітні діти Володимира Шемета – Роман і п’ятилітній Ждан – вибігли на руханку в батьківський сад... І, нажахані, притьмом повернулися до хати. Вони принесли батькам страшну вістку: їхній друг Микола Міхновський повісився.
Величезне, майже двометрове, з неприродно зігнутою шиєю та схиленою головою, тіло важко висіло на гілці старої яблуні, ледь не торкаючись ногами української землі…
Іван Павелко згадував: “У розпачі Віра Андріївна Шемет розповідала, що в чистий четвер, тобто 22 квітня, пан Микола уранці увійшов з городу з розірваним мотузком у руках і сказав, звертаючись до неї:
– Отже, й виходить, що я довго ще буду жити.
І на здивоване запитання відповів, що в народі є таке повір’я, коли під висельником увірветься мотузок, то є певна запорука, що людина довго буде жити.
– А зі мною оце саме таке й сталося, – додав він.
Віра Андріївна жахнулася! Вона ввесь час пильнувала його...” (“Останні роки життя і смерть М. І. Міхновського”).
Отак тепла та для когось романтична ніч 3 травня 1924 р. стала останньою для творця ідеї Самостійної України.
Ждан Шемет засвідчив, що його батько Володимир знайшов у кишені покійного записку: “Волію вмерти власною смертю!” (Хлібороб. – 1998. – № 2)...
Визвольні змагання українців 1917 – 1920-х рр. зазнали фіаско. Влада російського народу закріплювалась уже й у віддалених селах та хуторах.
Микола Міхновський став свідком катастрофи своєї Батьківщини. Він бачив, як вона котиться у прірву. Він знав, що не зможе жити в окупованій Москвою Україні. Тож змушений був підвести риску під своїм життям.
Це був не розпачливий вчинок слабкої людини.
Це був мужній вчинок героя, що програв.
Політичним заповітом Миколи Міхновського стала “Самостійна Україна” – її ідея та спроба втілення. Його приятель Іван Марченко згадував, як у ст. Полтавській на початку 1920-х Міхновський сказав йому: “Коли я перший сказав, що Україна має бути самостійною державою, то всі, навіть найближчі мені люди, ставились до цього з недовір’ям і насміхались. І яким же для мене щастям є, що мені ж самому довелось дожити до того, що Україна дійсно стала самостійною. Що б зі мною не сталося далі, цього одного досить, щоб бути задоволеним своїм життям”.
Останнє пристанище для Миколи Міхновського знайшлося лише за межами Байкового кладовища, на ділянці, де ховали самогубців і нехристиян...

Ждан Шемет і його мама Віра Андріївна до 1941 року доглядали за могилою друга свого батька. Потім їх вислали. Повернувшись через багато років до Києва, Ждан Шемет знову взявся доглядати могилу.
Напередодні своєї смерті Ждан Шемет показав мені і Леонідові Череватенку місце поховання Миколи Міхновського (тут нині могили інших людей).
У квітні 1925 р. в Берліні Сергій Шемет писав про Миколу Міхновського: “Найбільшою його заслугою було надання великого творчого розмаху українським національним почуванням. Малесеньку любов до пісень, вишивок і соціялістичних брошурок він розпалив серед українців в полум’я любови до Великої, Вільної, Самостійної України. Оце захоплення національних почувань великим, достойним великої нації, ідеалом забезпечило Миколі Мiхновському почесне місце в історії України навіки”.
Читайте про батька нашої самостійності у книзі, яку я створив разом з Юрієм Юзичем, – “Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи”). Саме з цієї книги я взяв свідчення-цитати.
Слава борцям за Самостійну Україну Миколи Міхновського!

Роман КОВАЛЬ, Історичний клуб “Холодний Яр”

На світлині Марка Мельника – Роман Коваль



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Іван КАЧУРИК – 400 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 350 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Олександр БУТРИК – 1000 грн.
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 3000 грн.

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ