 Прем’єра фільму “Краса правічна Михайла Горлового” відбулася 28 травня 2025 р. в Києві в Будинку кіно. Відкрив її бандурист Степан Щербак щемною піснею на слова Тараса Шевченка “За байраком байрак”. За байраком байрак,
За байраком байрак,
А там степ та могила.
Із могили козак,
Із могили козак
Встає сивий, похилий. Ще на березневій прем’єрі в Музеї Революції гідності кінорежисер Михайло Іллєнко оцінив роботи скульптора Горлового як “частину захисного муру України”. А про його творчість Іллєнко сказав: “Це вже не мистецтво, це щось вище”.
У підготовці фільму Романові Ковалю щиро сприяли Арсеній Білодуб та Андрій Середа, лідер гурту “Кому вниз”. Андріїв містичний голос допоміг гідно представити образ Михайла Горлового. Це неймовірна мить, коли геній говорить про генія. З повагою і шаною. Організував звукозапис на студії і сцену-пролог у своєму затишному закладі “Гарнізон” у Пасажі Арсеній Білодуб. І зробив це безкоштовно. Як і Андрій Середа. Це для нас було важливо, бо бюджет фільму був винятково скромний. Щира подяка Тетяні Лемешко, Сергієві Лакизі та Лесі Козенко за фінансування зйомок, а Вікторові Вербі – за пречудову – магічну! – музику.
Художник Володимир Гарбуз, з яким Горловий на початку 1990-х провів у Києві першу в історії українського народу художню виставку на тему Трипілля, переконаний, що “твори Горлового – це зброя. Горловий створив символи і обереги для наступного покоління”. А заслужена художниця України Марина Соченко на прем’єрі в Будинку кіно висловила таку думку: “Горловий вірив у нашу силу, у силу українського народу”.
Щиро привітали зібрання кінокритик Сергій Тримбач і голова Спілки кінематографістів України Сергій Борденюк – співорганізатори прем’єри.
“У нашому фільмі Михайло представлений і як поет… – зазначив ведучий Роман Коваль. – У його останньому вірші, написаному за тиждень до смерті, є такі слова: «І слава пращурів наш меч гострила». Як гарно Михайло сформулював суть Історичного клубу «Холодний Яр», козаком якого був! Уся – майже тридцятилітня! – діяльність історичного клубу спрямована на те, щоб нинішнє покоління відчуло красу і силу наших предків! Щоб наші військовослужбовці зрозуміли, що вони не якесь перекотиполе, а нащадки великих воїнів – богданівців, чорних запорожців, холодноярців. А Горловий додає з притиском: і скіфів! і трипільців!”
Леся Козенко з почуттям прочитала вірш Степана Щербака “Музика у камені і глині”, присвячений Михайлові Горловому – “скитові з трипільських праглибин”. Леся Козенко про поезію Горлового сказала: “Вона не просто геніальна, а надихаюча”.
Член Національної спілки письменників України Владлен Ковтун нагадав: “Горловий у своїх віршах писав: “Бог наш – наша мова… Моліться на Шевченка і на Бога”. А ще: Гордіться прадідами,
повертайте віру,
моліться на Шевченка і на Бога,
на Україну-матір,
на дідів. Владлен Ковтун зазначив, що Горловий органічно поєднав поезію і камінь, вони в нього перетікають одне в одне. Я втому п’ю, чарівна тиша,
Я біль свій гострий замолю.
В рядках палаючого вірша
Я камінь зболено різьблю.
…
Поезія у камені важка,
Поезія у камені барвиста,
Поезія у камені дзвінка,
Поезія у камені іскриста.
Поезія у камені – вогонь,
Поезія у полум’ї долонь. Владлен Ковтун вважає Горлового генієм. “Його твори – це наш національний скарб. Горловий – це наш Роден, це наш Мікеланжело!”
“Михайло Горловий козак, – додав Роман Коваль. – А козак – душа щира. Такий Михайло в житті – щирий, безпосередній, відвертий, може не тільки захищатися, а й атакувати. Михайло Горловий – митець-воїн. Він – вибуховий, агресивний, готовий не лише дати здачі за Неньку-Вітчизну, а й першим вступити в бій”.
Промовляли також оператор фільму Юрій Дереневський, який творив цей фільм з любов’ю і захопленням, а також багатолітня передплатниця газети “Незборима нація” Світлана Мушак та глядачка Людмила Смолякова. Прецікавими були спогади доцента Національної академії мистецтв Олеся Солов’я і бандуриста Степана Щербака, яким Горловий на знак дружби подарував свої роботи.
“Цей фільм я створив не тільки через любов до Михайла Горлового, – підвів риску Роман Коваль, – а й через протест проти замовчування державою і громадянським суспільством його творчості і його передчасної смерті. Про величезну втрату для нашої культури 2 квітня 2024 р. не повідомив жоден теле- і радіоканал. Навіть одним рухомим рядком…”
Наприкінці Степан Щербак заспівав пісню “Скинемося та по таляру”: А ми байрак порубать не дамо
Та воріженьків переможемо! Тому й бути! Історичний клуб “Холодний Яр” На світлині Олександра Вакуленка – Василь і Леся Козенки та Роман Коваль. Київ, Будинок кіно, 28 травня 2025 р. 
|
