 Проти ночі на 29 серпня 1922 р. в Києві чекісти стратили 45 членів “Козачої Ради Правобережної України”. Розстріляно отаманів Павла ГАЙДУЧЕНКА-ГОНТУ (голову “Козачої Ради”), Тихона БЕСАРАБЕНКА (члена ЦУПКОМу) і Пимона ПАРУБЧЕНКА (організатора повстання на Васильківщині в 1919 р.), голову Бойової управи 1-ї козацько-стрілецької дивізії (сірожупанників) сотника Миколу ЛОЗОВИКА, підпільників Михайла СЕМАКА, Івана ТАРАСЕНКА.
Безжально позбавлено життя сестер милосердя Сірожупанної (Сірої) дивізії Настю ГУДИМОВИЧ (22 р.), Марію ТАРАСЕНКО (19 р.), підпільниць Фросину КИСЛЯК (23 р.), Надійку ЛОЗОВИК-ОВЧИННИКОВУ (19 р.), Наталку РУДИНУ (32 р.) та багатьох інших борців за волю України (переважно молодь).
Разом з ними розстріляно і провокаторів – сексота Білоцерківської повітової ЧК Кіндрата Григоровича Кузьменка (саме він ініціював створення “Козачої Ради Правобережної України” і дав їй назву) та Олексу Панасовича Кальченка, помічника уповноваженого “по боротьбі з бандитизмом” Білоцерківського повітового ЧК. Може, тому їх ліквідовано, що багато знали...
Слідство він огидний Ф. Наг. Під час слідства загинули Григорій Андрійович Безугляк (Безуглий) і Яків Іванович Солоденко.
У справі “проходив” також Сергій Олександрович Єфремов, але 23 серпня, за два дні до вироку у справі “Козачої Ради”, його справу виокремили і “пріобщілі” до вже наявної на нього справи “в КГОГПУ”.
У справі “проходили” отамани Гайовий і Трейко, але їх чекісти не змогли вхопити.
Загалом у справі була заарештовано 325 осіб, з них 86 засуджено. Одній особі розстріл замінено на 5 р. тюрми.
25 серпня 1922 р. трибунал, “керуючись інтересами трудівників і революції”, постановив розстріляти “как злейших врагов власти рабочих и крестьян” таких осіб: - Гайдученко-Гонта Павло Григорович, 1891 р. н., із с. Олександрії (тепер у межах Білої Церкви). Закінчив двокласну міську школу, службовець білоцерківської кооперації.
- Шумелянко Іван Лаврович, 34 р., з Острозького пов. Волинської губ.
- Лозовик Микола Федорович, 1886 р. н., з м. Василькова Київської губ.
- Бесарабенко Тихін Іванович, 32 р., із Таращанського пов. Київської губ.
- Михайлюк Євген Тимофійович, 45 р.
- Семак (неправильно: Сімак) Михайло Лук’янович (він же “Сущ” і “Дубок”), 1881 р. н., с. Петрівське (Петрівка?) Городнянського пов. Чернігівської губ., працівник київської пошти.
- Григоренко Григорій Тихонович, 1895 р. н., із с. Заріччя Білоцерківського пов. Київської губ. Закінчив учительську семінарію.
- Винокуров Леонід Васильович, 32 р., з Новозибківського пов. Гомельської губ., тепер Білорусь.
- Грицай Мойсей (Мусій) Абрамович (Оврамович), 31 р.
- Кузьменко Кіндрат Григорович, 1890 р. н., с. Пінчуки Гребінківської вол., сексот Білоцерківського повітового ҐПУ. 3 серпня 1921 р. на баштані жителя с. Заріччя Безугляка ініціював створення “Козачої Ради Правобережної України” (саме Кузьменко запропонував назву).
- Тодосієнко Іван Іванович, 21 р.
- Коваленко Опанас Іванович (він же Чайка Володимир Іванович), 26 р.
- Мартинчук Павло Семенович, 36 р.
- Григор-Григоренко Тарас Тихонович, 25 р., очевидно, брат Григорія Тихоновича Григоренка (№ 7).
- Корсарук Степан Юхимович, 27 р.
- Кальченко Олекса Панасович, 21 р., з м. Білої Церкви Київської губ., закінчив духовну семінарію, помічник уповноваженого “по боротьбі з бандитизмом” Білоцерківського повітового ЧК.
- Ротштейн Ігнатій (Гнат) Григорович, 22 р.
- Присяжнюк Йосип Тимофійович, 37 р.
- Зубченко Степан Патрикейович, 29 р.
- Титаренко Остап Матвійович, 45 р., із Сквирського пов. Київської губ.
- Титаренко Петро Остапович, 20 р., із Сквирського пов. Київської губ., очевидно, син Остапа Матвійовича Титаренка (№ 20).
- Галянт Федір Терентійович, 22 р.
- Виговський Василь Павлович, 21 р.
- Малик Михайло Мефодійович, 21 р.
- Білик (Белік) Іван Філатович, 22 р.
- Хлоупек Петро Іванович, 23 р.
- Шпіллер Пилип Овсійович, 23 р.
- Литвин Федір Прокопович, 39 р.
- Круглій Володимир Фомович, 25 р., із Сквирського пов. Київської губ.
- Коваленко Іван Федорович, 47 р., з Київського пов.
- Гудимович Анастасія Михайлівна, 17.10.1899 р., м. Вороніж Глухівського пов. Чернігівської губ., тепер Сумської обл., сестра-жалібниця і розвідниця Сірої дивізії Армії УНР. Навчалася в Київському університеті Св. Володимира.
- Тарасенко Марія Іванівна, 19 р., м. Вороніж Глухівського пов. Чернігівської губ., тепер Сумської обл., сестра-жалібниця і розвідниця Сірої дивізії Армії УНР. Старовинного козацького роду. У 1917 р. – учасниця Осередку українців-середньошкільників Києва, організаторка культурно-освітньої роботи.
- Тарасенко Іван Васильович, 49 р. м. Вороніж Глухівського пов. Чернігівської губ., тепер Сумської обл. Старовинного козацького роду. Депутат Державної думи Росії, відроджував УАПЦ, секретар Всеукраїнської церковної ради, батько Марії Тарасенко.
- Коломієць Іона Йосипович, 24 р., Коропський пов. Чернігівської губ.
- Ксендзюк Петро Кирилович, 41 р., Київська губ.
- Ксендзюк Ігор Кирилович, 27 р., Київська губ., очевидно, брат Петра Кириловича Ксендзюка (№ 35).
- Вільховський-Вильховий Володимир Кирилович, 27 р., Звенигородський пов. Київської губ.
- Недзведський Андрій Йосипович, 23 р., Білоцерківський пов. Київської губ.
- Шпиль Олексій Петрович, 25 р., Білоцерківський пов. Київської губ.
- Кисляк Єфросинія Трохимівна, 23 р., Канівський пов. Київської губ.
- Кисляк Іван Трохимович, 20 р., Богуславський пов. Київська губ.
- Лозовик Михайло Федорович, 23 р., Кролевецький пов. Чернігівської губ.
- Лозовик-Овчиннікова Надія Семенівна, 19 р.
- Луковенко Олена Олексіївна, 27 р. (розстріл замінено на 5 р. тюрми).
- Парубченко Пимон Карпович, 27.08.1878 р., с. Барахти Київської губ., тепер Васильківська територіальна громада Обухівського р-ну Київської області.
- Скрипка Іван Григорович, 48 р., Київський пов.
- Хитро-Івахненко Микола Васильович, 51 р., Кам’янець-Подільський пов. Подільської губ.
- Рудина Наталія Олексіївна, 32 р., “Ірпінського пов.” Київської губ.
Учасників “Козачої Ради“ розстріляно в Києві, на вул. Садовій, 5 – у комендатурі Київського ҐПУ. Убивства власноручно вчинив Юхим (Ефим) Давидович Елькін (Елькінд), комендант Київського губернського відділу ҐПУ, одночасно і комендант “надзвичайної сесії губернського ревтрибуналу”, у 1921 р. – комендант концтабору в Пущі-Водиці.
Про Настю Гудимович і Марію Тарасенко можна прочитати в книзі Романа Коваля “Жінки у Визвольній війні”. Ось як поводилася на допиті 9 березня Настя Гудимович: “Явки не пригадую. Пароля теж не пам’ятаю. Він мені доручив проінформувати, але що – не пригадую…”
Тіла нескорених скинули в рів на околиці Лук’янівського кладовища. І прикопали.
Торік наприкінці Історичний клуб “Холодний Яр” виявив це місце поховання – за сприяння Олени Єловнікової та Ярослави Наконечної, правнучок Михайла Семака, похованого тут.
Квіти на могилу свого прапрадіда отамана Пимона Парубченка, який теж тут знайшов свій останній прихисток, лягли і від його нащадка – майора поліції Тараса Тимошенка.
30 серпня на науковій конференції в Лук’янівському заповіднику Історичний клуб “Холодний Яр” звернувся до державних органів із пропозицією меморіалізувати це місце пам’яті. Уклав Роман КОВАЛЬ за участі Володимира КОЛОМІЙЦЯ, Ярослави НАКОНЕЧНОЇ та Олени ЄЛОВНІКОВОЇ
Київ, 29 серпня 2024 р. На світлинах – Тихін Бесарабенко, Пимон Парубченко, Микола Лозовик, Михайло Семак, Настя Гудимович, Іван Тарасенко (на групові світлині в центрі) і Марія Тарасенко (на груповій світлині праворуч).
. 
|
