 12 вересня в Національному музеї літератури України відбувся вечір пам’яті поета Юрія Тітова. Минуло 5 років відтоді, як душа поета полинула у вічність. Нині співцю кохання, честі й духу виповнилося б лише 47…
Модерували подію поет Владлен Ковтун та журналістка Неллі Даниленко.
Літературну премію імені Юрія Тітова в чесному творчому змаганні здобув поет, репер, молодший лейтенант Національної гвардії України Артем Лоїк. Артем прочитав свій вірш “На таке здатні лиш українці”. Він викликав овації. Кожна строфа – гімн українству: Не коритись царям – бунтувати!
Вдома, в лісі, в окопі, в криївці!
“Заповітом” в собі вбити “вату”!
На таке здатні лиш українці. Вручила премію очільниця Київської організації Національної спілки письменників України Тетяна Фольварочна.
– Почав писати ще у школі, – розповів про себе Артем. – Пишу як дихаю. І раніше був знайомий із творчістю Юрія Тітова, але коли Владлен Кузьмович подарував кілька його збірок – я зачитався. Зрозумів, що це світла людина, дуже сильна. Його творчість надихає: деякі вірші розпалюють вогонь спротиву, а деякі дарують тепло і ніжність. Я вперше взяв участь у літературному конкурсі. Не ставив собі за мету перемогти, просто хотів потрапити в середовище однодумців. Премія для мене як бонус. Дуже вдячний за підтримку! Оскільки я є керівником групи національної ідентичності та моральної підтримки Національної гвардії України, то грошова винагорода піде на допомогу війську.
Зараз моя творчість – про військових і для військових. Новий альбом називається “Моя війна”. У ньому розповіді військових з передової, про які, переконаний, мають знати всі. Це мій вибір: працювати із сильними людьми.
Вважаю своїм обов’язком підвищувати рівень національної свідомості та патріотизму військовослужбовців. Тому що майбутнє наше – за військовими. Виступаю на передовій, на полігонах, у військових частинах. У мене є проєкт “НГУ-Рекавері” (відновлення). За освітою я психолог, у роботі використовую творчість як ключі до підсвідомості. Багато хлопців закриваються через війну, а творчість допомагає... Зараз створюємо реабілітаційний хаб. Військові, які повернулися з полону, розповідають, що творчість допомагала їм витримати страшні тортури. Вони на певний час відволікалися, складаючи та запам’ятовуючи вірші й тексти для своїх пісень. А там за кожне українське слово – побої... Наш нацгвардієць Влад створив у полоні 16 пісень, закарбовував їх у пам’яті, постійно повторюючи. Ми його привезли в студію, запросили звукорежисера та вокалістів… І він уперше записав свою пісню. Присвятив її мамі. Таких хлопців чимало. Творчість рятує. Творчість – це конвертований біль…
Учасники вечора висловили вдячність Владленові Ковтуну – ініціаторові заснування Літературної премії імені Юрія Тітова. Актор Кирило Яблучанський прочитав поезію-присвяту Юрія Тітова своєму старшому побратимові Владлену Ковтуну.
Піснеспівами та віршочитаннями щемливих строф Юрія Тітова прикрасили вечір пам’яті Анатолій Паламаренко, Тетяна Мирошниченко, Олександр Василенко, Тетяна Школьна, Маркіян Свято та ансамбль української пісні Центру творчості “Печерськ” під орудою Андрія Желізка. Зворушливо звучали поезії Юрія Тітова у виконанні студентів Міжнародного університету розвитку людини “Україна”, де свого часу навчався Юрій.
Вітаємо Артема Лоїка зі здобуттям літературної премії імені поета, який у найтяжчих життєвих обставинах творив українську культуру! Ольга ДУБОВИК
На світлині – Артем Лоїк, Владлен Ковтун та Олена Савицька, тогорічна лауреатка премії ім. Юрія Тітова 
|
