Марина Соченко написала портрет Михайла Палія-Сидорянського для Білоцерківського краєзнавчого музею.
Хто він?
Один із керівників Другого зимового походу (10 – 11.1921). Подільська група УПА, яку очолював М. Палій-Сидорянський, мала 374 козаки і старшини 4-ї Київської дивізії Армії УНР. 25 жовтня вона перейшла польсько-радянський кордон, швидко здобула коней, перетворившись на кінну частину. В успішних боях Подільська група пройшла Проскурівський та Летичівський повіти. Зі спогадів учасника Другого зимового походу, поручника Дмитра Зоренка “На партизанці” дізнаємося, що Михайло Палій-Сидорянський під час боїв кінця жовтня – початку листопада 1921 р. “неодноразово виявляв героїзм, перебуваючи весь час у передніх лавах”.
Спогад Якова Нестеренка, який брав участь у цьому поході, яскраво характеризує, яким командиром був М. Палій-Сидорянський. “Момент трагічний, – згадував Яків Нестеренко. – Здається, що все пропало. Ніхто з нас живим не вийде з цієї людської каші. Нараз із натовпу виривається полковник [Михайло] Палій-Сидорянський верхи із шаблею в руці й кидається один у бік червоних. Момент... і з нелюдським криком «Слава!» натовп, що завмер було на хвилю, кидається за ним, розгортаючись у лаву. Червоні згубили кілька дорогоцінних для них хвилин. Здається, лава вмить досягла краю вигону. Червоні збиті... Частина їх, що була вже на конях, тікає лісовою просікою, якою вони підібралися до вигону; решта тікає просто лісом. Кидають списи, рушниці, шапки. Відкриваємо вбивчий рушничний вогонь. Ворог швидко зникає. Ззаду наші тачанки з кулеметами б’ють по селу. Здається, що пройшла тільки коротенька хвилина – хвилина, що могла бути для всіх нас останньою. Ворога відбито”.
На початку листопада під м-ком Улановом Палія-Сидорянського тяжко поранено в ногу (розривною кулею розбите праве коліно). Під охороною відділу з 20 козаків його відправляють назад до Польщі, а Подільська група на чолі вже з підполковником Сергієм Чорним попрямувала на північ у Житомирський та Коростенський повіти. Роман КОВАЛЬ 
|
