• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Поки не закінчилася моя відпустка, прийняла запрошення від Українського інституту та Аліма Алієва на один день (після Німеччини та Ірландії) відвідати Туреччину.
І потрапила на унікальний захід в підтримку України (до 4 річниці вторгнення), організований посольством Франції у Туреччині та пані Послом Франції Ізабель Дюмон, Українським інститутом та Послом України в Туреччині Наріманом Джеляловим, який провів майже чотири роки в російському полоні й позаторік повернувся.
Ізабель Дюмон добре розмовляє українською, має власну бандуру, вчиться на ній грати, грає чудово на віолончелі.
Це була розмова про митців на війні. Нас із Тарасом Компаніченком запросили саме в цій ролі – як військових і митців. Фольклор, старосвітська культура і сучасна мілітарна поезія. Нас, єдиних військових бойових підрозділів ЗСУ, попросили бути у формі.
Не можу передати відчуття, коли Тарас співав “Забудь мене” на слова Василя Пачовського, а йому акомпанувала на віолончелі пані Посол Франції Ізабель Дюмон! Акомпанувала настільки майстерно, що всім перехопило подих, я сама ледь стримувала сльози. У пісні йдеться про чоловіка, який вирушає на війну і просить жінку забути його.
Раджу всім послухати її.
А я перед тим бачила їхню репетицію в кабінеті пані посла. Вони репетирували не більше години – і зіграли досконало в дуеті.
Ми з Тарасом розповідали про свій досвід на війні. Казали, що не можна забувати втрати, допускати забуття... Наприкінці я прочитала вірш англійською.
Публіка була вишукана. З нами було понад 140 осіб зі спільноти дипломатів.
Тарас із лютнею і в мультикамі на тлі 500-річних велетенських гобеленів, що прикрашають французьке посольство в Анкарі, виглядав ніби музика-воїн із середньовічного полотна.
Подяка організаторові Олексію Чернишеву за унікальний дипломатичний захід на підтримку України в Туреччині!

Ярина ЧОРНОГУЗ