 “Хоробре серце Олега Куцина” – спогади про Олега Куцина-“Кума”, командира Окремої добровольчої чоти “Карпатська Січ” (з 2014) та 49-го ОСБат ЗСУ, 1-го віцепрезидента Історичного клубу “Холодний Яр”.
Упорядники Роман Коваль та Ірина Гармасій. Книга вийшла у видавництві Марка Мельника. Її презентації відбулися до Дня добровольця – на Волині та в Галичині.
12 березня ми зійшлися в Луцькому бізнес-просторі на П’ятницькій гірці. На пам’ять про полеглих борців Світлана Мирвода виконала пісню “Повіяв вітер степовий”. “Олег Куцин визнавав лише Україну і боротьбу за її волю”, – така провідна теза виступу ведучого вечора Романа Коваля. Він процитував уривок зі спогаду Юрія Сиротюка “Умів робити героями звичайних людей”. “Мене дивувала здатність Олега Куцина притягувати людей, спонукати працювати на справу, – зазначав Юрій Сиротюк, – творити із вчорашніх необстріляних добровольців злагоджений бойовий колектив, який готовий був іти за «Кумом» у вогонь і воду… Вражали й унікальні комунікаційні здібності «Кума». Він умів вибудовувати стосунки із сусідами – командирами легальних бойових підрозділів і комбатами-добровольцями. Уявіть, якою харизмою треба було володіти, щоб переконати військовий підрозділ «поділитися» зброєю, боєприпасами та харчами (під слово Олега Куцина) і здобути довіру тримати найнебезпечнішу передову позицію”.
Промовляла й Олегова дружина Алла Куцин. У спогаді, опублікованому у книзі, вона зазначала: “З початком повномасштабної війни я розуміла, що Олег без вагань якнайшвидше поновить свій бойовий підрозділ і буде зі зброєю в руках боронити Україну. Щось заперечувати чи стримувати було б нерозумно. Я підтримувала його і поважала його переконання, ба більше – вони в нас збігалися. Щиро вірила, що все найстрашніше, що могло бути, вже сталось у Пісках у січні 2015 року, коли Олега було поранено. Й була переконана, що з цієї війни він прийде переможцем”.
А Олегова дочка Милана (9 років) із хвилюванням прочитала вірш “Юркеша” про свого батька. Ми за тобою як за стіною,
Готові в бій йти і вдень і в ніч.
І “Кум” покличе з небес до бою
Наш батальйон “Карпатська Січ”. Промовляли співорганізатори зустрічі історик Юрій Поліщук (1-й заступник голови Волинської обласної ради) і волонтерка Руслана Вознюк (голова Волинської організації “Яворина”-Волинь), козаки Історичного клубу “Холодний Яр” Анатолій Лесик, Ігор Гаврищишин (капітан ЗСУ) та ветеран війни Олександр Пирожек.
Народна артистка України Світлана Мирвода чудово виконала “Як рушали козаченьки…”, гімн ОУН іспанською (переклад Сергія Борщевського), пісні “Нас весна не там зустріла”, “На покинутих згарищах…”. Співав і бард Микола Більшевич.
Роман Коваль нагадав думку Андрія Сусола, вихованця Олега Куцина. У спогаді під назвою “Скеля українського націоналізму” Андрій засвідчив: “Олег Куцин запалив і виховав чималу нашу військову когорту справжніми націоналістами, і тепер сотні мужніх бійців та успішних командирів є свідченням величі нашого Куцина. Мережа карпатських січовиків чимала, і ми далі несемо вогонь боротьби, як він того навчив”.
Публіка в Луцьку була добірна, світла, українська. У залі можна було побачити письменника Мирона Козака, членкиню Союзу українок Олену Місюру з Ковеля, волонтерку Галину Стасюк з Ковеля (маму загиблого вояка Віктора), дослідницю історії Волині Валентину Клюнтер, викладачку бандури Валентину Форсюк, лікаря-волонтера Сергія Сівака (заступника голови Луцької районної ради), підприємицю Любов Оліщук (сестру Світлани Мирводи) та інших гарних людей. Подяка щира Сергієві й Тетяні Сівакам за вечірню гостину!
13 березня книгу “Хоробре серце Олега Куцина” Роман Коваль презентував у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Романа Іваничука на площі Ринок, 9. У сусідньому будинку № 5 у 1930-х жив Юрій Горліс-Горський. І тут наші стежки зійшлися…
На зустріч прийшло чимало видатних особистостей, серед них доктор медичних наук Орест Абрагамович (онук січового стрільця і скульптора Михайла Гаврилка), письменник Олег Романчук (шеф-редактор журналу “Універсум”), Василь Бичко-“Орел” (доброволець ОДЧ “Карпатська Січ”), доктор медичних наук Андрій Базилевич (онук Петра Базилевича, співтворця Запорозького загону Костянтина Прісовського у страшному лютому 1918-го), кандидат історичних наук Микола Посівнич, отець Михайло з Городка (керівник Апостольської чоти) зі своїми вихованцями, Олег Панькевич (свого часу голова Львівської обласної ради), журналістка Галина Чорна (брала у Олега Куцина інтерв’ю), поетка Наталія Крісман, цимбаліст Ярослав Леськів, кандидат філософських наук Юрій Криворучко, мисткиня Надія Твердохліб, інші прекрасні українці та українки.
На думку Олега Романчука, презентована книга – “це розлогий документ про наше військо, яке відважно боронить Українську державу, про братерство, відповідальність і вибір, про тих, хто не відступає і не зраджує – ні в бою, ні в житті. Це теплі спогади про друга, воїна, люблячого сина, чоловіка, батька. «Батько не мав страху. Він людина честі», – сказав Тарас Куцин, офіцер ЗСУ, син Олега Куцина.
Побратими комбата розповідають, що Олег Куцин дивовижним чином умів притягнути та об’єднати людей до однієї справи, був проникливим, компанійським. Недарма в «Карпатській Січі» воювали представники майже 50 національностей. Був добрим психологом, розумів козацтво. Ті, хто його знав, байдужими до нього не залишалися. Таких командирів мало – він завжди намагався бути там, де найважче”.
І знову прекрасно співала Світлана Мирвода. Роздумами про книгу поділився ветеран українсько-російської війни Ігор Гаврищишин. Народна капела бандуристок “Дзвіночок” виконала “Запорозький марш” Євгена Адамцевича, пісню Василя Лютого “Мчать козаки”, “Марш «Сіроманців»” та гімн ОУН “Зродились ми великої години”.
Щира подяка організаторам львівської зустрічі – обласній бібліотеці для юнацтва ім. Романа Іваничука (й особисто Тетяні Пилипець), спонсорові заходу – газеті “Схід now”, а також ініціаторці презентації Оксані Борачок і Марії Горішній (відповідно викладачці та художній керівниці колективу “Дзвіночок” Центру творчості дітей та юнацтва “Галичина”), юним львівським бандуристкам Юлії Гуцайлюк, Ксенії Якуц, Анастасії Боцьорі, Анастасії Мужик, Діані Максимович, Ірині Вротняк, Адріані Заставній і Дарині Хомі, співорганізаторці презентації.
Того ж дня книгу було представлено і в Івано-Франківську, в Університеті Короля Данила на вул. Євгена Коновальця, 35. Її організатором став міський голова Руслан Марцінків. Після його виступу щиро промовляли народний депутат України Оксана Савчук, Василь Сенатович-“Матрос” (доброволець ОДЧ “Карпатська Січ”), Ігор Гаврищишин, а Олегова онучка Соломійка прочитала вірш Володимира Сосюри “Любіть Україну”.
Роман Коваль щиро подякував командувачеві Сухопутних військ Геннадію Шаповалову за сприяння у відновленні історичної справедливості – наданні Олегові Куцину звання Героя України (Президент України підписав Указ № 141 “Про присвоєння Олегові Куцину звання Герой України” 24 лютого). А ще Роман Коваль (як у Львові та Луцьку) представив свою книгу “Сто історій Визвольної війни”.
У той вечір прегарно співали муніципальне тріо “Мальви” (художній керівник Надія Євенко) та народний чоловічий квартет “Коло” (художній керівник Мирослав Петрик). Народний чоловічий квартет “Коло” завершив вечір піснею “Лента за лентою”.
Щира подяка організаторам нашої зустрічі – Івано-Франківській міській раді (голова Руслан Марцінків, заступниця Вікторія Дротянко) і Тетяні Квасній. Олег Куцин і його побратими випалювали, нищили московську орду – і на Донбасі, і на Київщині, і на Харківщині. В історії Визвольної боротьби Олег Куцин знайшов підстави віри у можливість створення збройної сили власними зусиллями – отієї “вільної Січі” зі стрільців-добровольців Закарпаття та всієї України, послідовників історичної, 1939 року, “Карпатської Січі” – своєї батьківської організації.
“Войовничу мелодію цієї книги почуєте і ви, – сказав Роман Коваль. – Олег своєї місії ще не скінчив – герої служать Батьківщині і після своєї смерті”. Історичний клуб “Холодний Яр”
На світлині – Роман Коваль, Світлана Мирвода, Ігор Гаврищишин. Університет короля Данила, Івано-Франківськ, 13 березня 2026 р. 
|
