 Від цієї мрії я вже був відмовився – як від нереальної.
Але Максим Коляденко запросив мене до Чикаго – на презентацію англомовного видання “Самостійної України” Миколи Міхновського, яке ми з ним сотворили. Я йому відповів: “Не хочу їхати до США, але хочу побувати в Бавнд-Бруці”. І відмовився, бо ніяк не можу з Юрієм Юзичем закінчити книгу “Діти у Визвольній війні”. Тобто в мене горить-палає кузня, яка тут Америка?! За 10 днів Максим запросив удруге. І знову я відмовився. А потім подумав: так можна і товариша втратити. Який уже не один рік допомагає мені – і книги видає, і на вшанування Холодного Яру весь час офірує. І погруддя Миколі Міхновському для Києва, і пам’ятник полковникові Петрові Болбочану для Кам’янця-Подільського, і меморіальну дошку на пам’ять про славного Петра Болбочана для Харкова він оплатив (профінансував разом з товаришем Олексієм Мушаком). А ще більше він зробив для нашого війська.
Максим робить мені таку гарну пропозицію (пообіцяв оплатити квитки на літак, проживання в готелі тощо), а я, бачте, книгу пишу! І я сам зателефонував йому: “Їдемо!”
Як гарно, що я це зробив!
Максим включив у наш маршрут і Бавнд-Брук, відтак ще одну презентацію у Нью-Йорку, бо це поруч.
Поїздка була незабутня. Сприйняв її як нагороду за багаторічну працю.
Ще була причина, яка мене знеохочувала: не знаю англійської. І не хотів у США відчувати себе інвалідом. Але Максим і про це подбав: сказав, що нас супроводжуватиме Оля Сидій, яка перфектно знає англійську. Вона допоможе в усьому – і у стосунках з американським посольством, де треба оформлювати візу. Це мене заспокоїло.
Оля справді виявилася вправною, вмілою, кмітливою, комунікабельною. Я міг не турбуватися питаннями, до якого терміналу аеропорту їхати, до якого виходу прямувати, коли саме, як викликати таксі в Чикаго, як поселитися в готелі в незнайомому місті, де найкраще здійснити екскурсію містом, як туди дістатися... Олю, щиро вдячний за створення комфортних умов під час проведення наших презентацій! А їх було чимало…
У Чикаго на конференції з нагоди 80-ліття Організації чотирьох свобід України ми представили англомовне видання “Самостійної України” Миколи Міхновського і феноменальну працю Благодійного фонду “Glory.UA”, співзасновником якого є Максим Коляденко.
Презентації провели і в Українському національному музеї, якому подарували прапор 93-ї ОМБр “Холодний Яр” – з підписами вояків бригади та комбрига “Хантера” (Павла Паліси), який він мені колись презентував.
Дали і два інтерв’ю для Українського незалежного радіо і “Української хвилі Чикаго”, які взяли Оксана Чуйко і Марія Климчак. Ще в Чикаго ми взяли участь у відкритті пам’ятника Героєві України, громадянину США Михайлові Яворському. Під час виступу на його могилі я розповів про працю Історичного клубу “Холодний Яр” із вшанування героїв в Україні. А ще на презентації книги Володимира В’ятровича “Генерал Кук” повідав про Василя Кука, якого знав з 1992 року.
В Українському культурному центрі у Бавнд-Бруці я представив книгу “Самостійна Україна” Миколи Міхновського та фільм “Краса правічна Михайла Горлового”, який створив разом з оператором Юрієм Дереневським. Оля Сидій у цей час узяла участь у важливій конференції у Вашингтоні з питань українсько-американської співпраці. А ще ми з Олею у Нью-Йорку (в “Самопомочі”) представили книгу Миколи Міхновського і Благодійний фонд “Glory.UA”, який дуже допомагає українському війську.
17 червня 2026 р., перед презентаціями в Українському культурному центрі, цілий день з Юрієм Міщенком (активіст “Зеленого світу“ на початку 1990-х) та архівістом музею Бавнд-Брука Михайлом Андрецем ми мандрували Українським православним кладовищем ім. Андрія Первозваного.
Так я здійснив мрію – вклонитися могилам героїв моїх книг на кладовищі в Бавнд-Бруці. Ось лише деякі дорогі мені імена: командир кінного полку Чорних запорожців Петро Дяченко, отаман Холодного Яру Іван Лютий-Лютенко, чорні запорожці Валентин Сім’янцев і Борис Шевченко, вільні козаки Фотій Мелешко та Данило Лимаренко, кубанець Василь Прохода, генерал Михайло Крат, скульптор Сергій Литвиненко (автор пам’ятника на могилі Івана Франка у Львові), історик Лев Шанковський, Володимир Дармохвал, який у 16 років повісив синьо-жовтий прапор над Стриєм 1 листопада 1918 р. (батько сл. п. Лариси Дармохвал, берегині Історичного клубу “Холодний Яр”), лікар 2-го Зимового походу Олександр Плітас (грецького походження!), волинський отаман Петро Филоненко, Кирило Дацько (друг Юрія Горліса-Горського), співтворець подєбрадської академії Олексій Козловський, повстанець Василь Задоянний, юний дорошенківець Микола Сокіл, сірожупанник Микола Бутович, бандурист Григорій Китастий, Роман Гальчевський, на очах якого (мав 5 років) поляки зарубали сокирою його батька – легендарного отамана Якова Орла-Гальчевського, що виступав за співпрацю з поляками проти червоної Москви…
А ще Дмитро Донцов, твори якого мене формували, беззаперечний авторитет Євген Маланюк (сотник Армії УНР, геніальний поет), курінний УПА Микола Савченко-“Миколенко”-“Байда” (великий земляк славного Петра Дяченка з Березової Луки на Полтавщині), мовознавець і борець Святослав Караванський та його вірна козачка Ніна Строката з Одеси, друзі і вчителі мого друга Олекси Різниківа, від якого я передав вітання…
На могилі Євгена Маланюка записав на відео вітання від його вірних послідовників – поетів Владлена Ковтуна, Артема Лоїка й Олекси Різниківа – і переслав їм в Україну.
Зустрів у Бавнд-Бруці й Макара Каплистого, сотника Армії УНР! “За весь час… визвольної боротьби нашого народу так багато було випадків самопожертви, відданости й любови до рідного краю, що годі й перелічити їх”, – писав він. З цих слів починається моя книга “Сто історій Визвольної війни”. У ній – лише сто історій української жертовності й любові до рідної землі. Відтворив я їх завдяки споминам учасників боротьби, багато з яких спочиває в Бавнд-Бруці.
Надвечір я нарешті обійнявся з Юрієм Дидинським, рідним братом по матері Романа Гальчевського, сином легендарного отамана Якова “Орла”-Гальчевського, який передав мені оригінал рукопису Якова Гальчевського, його фотографії, документи й образ Матері Божої, до якого він молився. І розповів про долю Романа Гальчевського…
Щира подяка Єгорові Назаренку і Благодійному фонду “Glory.UA” (Максим Коляденко) за фінансування цієї незабутньої мандрівки, Організації оборони чотирьох свобід України за сприяння та запрошення (особисто Павлові Бандрівському за опіку), Юрієві Міщенку і Наталці Павленко, завдяки яким здійснилася моя мрія побувати в Бавнд-Бруці й вклонитися могилам дорогих мені людей!
Спасибі і Леву Хмільковському, який упорядкував Ілюстрований довідник “Цвинтар Церкви-пам’ятника св. Андрія Первозваного у Савт-Бавнд-Бруку, Нью-Джерзі”, який допоміг мені знайти ці могили.
Слава борцям за волю України! Роман КОВАЛЬ, Історичний клуб “Холодний Яр” 
|
