Сімнадцятилітній Степан Чубенко з Краматорська, воротар юнацької команди ФК “Авангард”, написав у своєму вірші:
Я звичайний українець,
Який мріє про одне,
Щоб мій син, піднявши очі,
Бачив небо голубе.
Щоб втілити свою мрію, Степан Чубенко почав боротьбу з окупантами від самого початку війни. Саме він зірвав прапор т. зв. ДНР з адміністративної будівлі Краматорська в липні 2014 року. Саме він разом з товаришами носив воду і їжу захисникам Краматорського аеропорту, влаштовував демонстрації в окупованому росіянами місті.
23 липня найманці бандформування “Керч” затримували “підозрілих” пасажирів з поїзда Київ – Донецьк. Схопили і Степана. І кудись вивезли. Катували, а потім розстріляли. І відрізали голову.
Трагедія сталася 28 липня 2014 р. у с. Кузнецово-Михайлівці Тельманівського району Донецької області (за даними Юрія Бутусова, в стм Горбачево-Михайлівці Донецької області).
Матері повернули обезголовлене тіло. Тому хлопця ховали у закритій труні. Ховали “всім містом”.
Аж через три місяці матері, Сталіні Чубенко, повернули голову сина…
Поліція встановила вбивць. Це Юрій Москалев, Максим Сухомлинов, Вадим Погодин. Юрій Бутусов стверджував, що один вбивця з Донбасу, другий – з Ростовської області, третій – з Краснодарського краю РФ. Вбивці продовжили боротьбу проти України у лавах бандформувань т. зв. ДНР.
Продовжує свою боротьбу – і після смерті – й Степан Чубенко – своїм лицарським прикладом.
7 травня 2016 р. його посмертно нагороджено орденом “Народний герой України”. Орден особисто виготовив засновник ордену “Народний герой України” Андрій Боєчко.
Козакам слава!
Роман КОВАЛЬ, “Незборима нація” |
