Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Козак Армії УНР Корній Соляр


(4.08.1899, с. Ташлик Ротмистрівського пов. Київської губ., тепер Смілянського р-ну Черкаської обл. – 10.09.1981, с. Долинське Дніпропетровського р-ну)

Корній народився в заможній великій сім’ї. Його батьки Єфрем і Наталка мали 16 десятин землі та шестеро дітей: дочку Гапочку та 5 синів – Семена (1892), Олександра (1894), Василя, Олексія та Корнія (обоє 1899 р. н.).
По поразці Армії УНР опинився в Румунії, у таборі для інтернованих. Згодом повернувся на Батьківщину. Та в рідному селі вже все було не так… Після “розкуркулення” довелося тікати на будівництво Олександрівської ГЕС у Запоріжжя. Все своє життя мусив жити подалі від рідного дому – у Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Займався садівництвом і городництвом.
З нашою матір’ю (Ольгою Петрівною Охріменко) жив із 1947 року, але, видно, не хотів легалізуватися в совєтських органах… Батьки взяли шлюб аж 1964-го. Народили дочку Ольгу (1948), Олександра (1953) і мене  – у 1958-му. Батькові тоді вже було майже 60 років.
На початку 1950-х переїхали в с. Попову Балку Криничанського району. Вже тут народилися ми з братом. 1964 року село перейменували на Долинське та приєднали до Дніпропетровського району. Батько працював бригадиром городньої бригади. Писав вірші. Багато читав, привчив нас робити будь-яку роботу. Був у нас садок, у якому росли різні сорти яблунь, груш, сливових дерев. Батько робив вино з фруктів зі свого садочка.
Про його особисте життя до шлюбу з матір’ю ми нічого не знали, ця тема була табу. Аж у 2011 р. про нього розповіла моя двоюрідна сестра Ніна Олександрівна Нейман із Кривого Рогу. Це батькова племінниця, 1932 р. народження. Вона повідомила, що наш батько в Ташлику був одружений із Феодорою. 1919 року в них народилася дочка Ганя, 1921-го – Варвара, а 1925 року – Євдокія.
Отже, Корній Соляр повернувся з Румунії в рідне село. Коли комуністи дозволили господарювати, завів крамницю. Її забрали під час т. зв. “розкуркулення”. Забрали й молотарки – у колгосп “Червоний колос”. Потім Семен побачив молотарку на подвір’ї в сільського активіста. Запитав:
– То тобі можна, а нам ні?
За це, кажуть, його й посадили в 1937 році. Він так і не повернувся. Прийшла “похоронка”, що помер у таборах.
Заарештували й батькового брата Василя – талановитого агронома. Був обвинувачений у “бандитизмі”, тобто в боротьбі проти “соввласті”. Родичі кажуть, що він був у Пастирському лісі, тобто партизанив. Жінка свого чоловіка зреклася. 16 років провів Василь на Колимі, будував теплиці для вирощування овочів. Повернувся в батьківську хату і доживав із жінкою Олексія, якого заарештували 1944 року – як повернулася “соввласть”. Він за німців працював в управі, за це його й позбавили волі. Мене батько і назвав на честь свого брата Олексія. Він так і не повернувся в Україну.
1959 року батько збудував хату і на видному місті повісив картину “Запорожці пишуть листа турецькому султану”. Картина великого розміру – на всю стіну.
Коли я був маленьким, років 5 – 6, переглядали з батьком світлини, на одній були зображені барак і чоловіки. Я запитав, що це за фото. Батько коротко відповів:
– Це я в лагері.
– А де ти?
– Десь там, – і махнув рукою.
Уже в дорослому віці я розгледів на звороті світлини назву табору – Коста-Лупія.

Олексій СОЛЯР
Січеславщина

Від редакції. Олексій Соляр 5 березня 2014 р. прийшов у воєнкомат з метою записатися до війська, щоб захищати рідну державу. Але його через вік (56 р.) не взяли, тоді він записався в батальйон територіальної оборони “Дніпро-1”, але й тут від його послуг врешті відмовилися, бо вже немолодий. Але Олексій гордий, що його син Микола, онук козака Армії УНР, 5 травня 2015  р. пішов добровольцем до війська. Воював у складі батальйону “Донбас” на Маріупольському напрямку.
Слава козацькій родині Солярів!



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віра САВЕНОК (Чернігів) – 450 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 700 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ