15 лютого 2020 р. в Києві вшановано Антона Цедіка-“Енея”, учасника Революції Гідності, який загинув під Іловайськом 29 серпня 2014 року. У цей день представлено книжку “Антон «Еней» Цедік – правдива душа в пошуках Істини“, яку впорядкували Олена Стоцька, Олена Голтвяниця та Ольга Цедик, мама героя.
Виступали товариші-майданівці, друзі зі “Свободи”, “Правого сектору”, побратими з батальйонів “Донбас” та “Січ”. Я уважно слухав і вдивлявся в обличчя. Боже, які гарні люди! Щирі, розумні, скромні, внутрішньо дисципліновані. Ніхто довго не говорив, а кожен встигав сказати головне. “Потоваришувавши з Антоном, я зрозумів, як мало я знаю”, – так висловився значно старший за нього майданівець Микола Годунок. “Він вірив у богообраність українського народу”, – це свідчення Олександра Костика. “Антон мав відчуття, що наближається велика війна, – повідав Олександр Зелений. – Він готувався до неї. Вивчав військову справу, тренувався, добровільно пішов до армії, відслужив у внутрішніх військах. Мріяв про службу у Французькому легіоні, – не з метою заробити грошей, а щоб здобути бойовий досвід”. “Це висока душа”, – таку оцінку висловила Анна Земко.
“Щирий, надзвичайно цікавий, інтелігентний, ніколи не використовував московської лайки, – додав Олег Корнієнко. – Антон – рідновір. На Майдані був у сотні Святослава. Брав участь у боях на барикадах у першій лінії”.
Багато хто казав, що Антон з дитинства багато читав. “І на війну пішов з «Кобзарем» Тараса Шевченка та книжкою Романа Коваля «Отаман Зелений»”, – дав важливе для мене свідчення Володимир Дериведмідь, засновник українського книжкового магазину “Еней” у м. Бахмуті, названого на честь Антона Цедіка.
“Це був воїн з лицарським серцем. Він пішов на смерть, аби нам здобути волю”, – підсумував його друг, ветеран АТО Володимир Паршевлюк.
“У час, коли Зеленський і його банда сміялися над Україною, глузували над Тарасом Шевченком, Антон загинув за Шевченкову Україну, – сказав я. – Тепер ці люди керують Україною, яку зневажають, беруть на кпини, хочуть продати. Це глум над жертвою Антона та всіх, хто загинув з іменем України на устах”.
Промовляли також голова ВО “Свобода” Олег Тягнибок, керівник Товариства політв’язнів Орина Сокульська, професор Галина Лозко з Миколаєва, народний депутат України 8-го скликання Юрій Бублик з Полтави, депутат Київради Володимир Бохняк, правнук отамана Зеленого В’ячеслав Цедик, ведучі вечора Максим Горбонос та Олена Стоцька, а син пані Олени Олександр прочитав текст гімну ОУН та вірш про Антона Цедіка Володимира Дериведмедя.
Вшанували Антона генеральний директор Музею революції гідності Ігор Пошивайло, дочка голови УГВР Кирила Осьмака Наталка Осьмак та лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк. На моє прохання Сергій виконав пісню на слова Миколи Щербака “Отаман Зелений” (муз. Тараса Силенка) – на пам’ять про отамана Зеленого та повстанський рід Цедіків із Трипілля, який уже сто років воює за Україну.
Сердечно дякували щирому братству Антонових друзів батьки героя – Ольга та Ігор Цедіки. У той день багато хто говорив, що вмерло тільки Антонове тіло, а дух його живий, продовжує животворити. “Війна триває, і Антон продовжує брати в ній участь. Дух його живий”, – так сказав Роман Чабановський з Полтави. “Він назавжди залишився в батальйоні «Донбас»”, – додала Тамара Довгич з “Правого сектору”.
“Душа Антона жива, вона нас сьогодні зібрала. У нас усе вийде, бо в нас є такі, як Антон”. Є! Не був, а серед нас, поруч із нами!
Повертався додому в піднесеному настрої. Виявляється, нікуди не ділися ці світлі люди з Майдану! Вони ще скажуть своє слово! І липко-зелений туман розвіється.
Майдан ще виконає свою історичну місію.
Друзі повстанця Антона Цедіка ще прийдуть на Печерські пагорби!
“У нас усе вийде, бо в нас є такі, як Антон”.
Роман КОВАЛЬ,
Історичний клуб “Холодний Яр” |
