ДОБРОГАЄВ Леонід Костянтинович (12.05.1900, с. Голінка Конотопського пов. Чернігівської губ., тепер Бахмацького р-ну Чернігівської обл. – після 5.06.1922). Військовий, повстанець.
Народився в сім’ї священика Михайлівської церкви с. Голінки о. Костянтина Доброгаєва. “Служив у гетьманських військах і брав участь в придушенні большевиків” (літо 1918). Внаслідок окупації Чернігівщини Красною армією виїхав на 2 місяці до Києва. Повернувшись до Ніжина, закінчив гімназію (1919). Три місяці воював у складі загону отамана Ангела. Коли денікінці відступили, разом з ними “евакуювався і попав у Африку”. З табору біженців у Тунісі звернувся до ректорату УГА з проханням прийняти його студентом (06.1922), утім, очевидно, дістав відмову.
ФЕДОТЄВ (ФЕДОТ’ЄВ, ФЕДОТІВ, ФЕДОТІЄВ) Петро (3.05.1898, Херсон – після 1925). Хорунжий 3-ї Залізної гарм. бригади 3-ї Залізної дивізії.
Сотник 3-ї Залізної дивізії Іван Зубенко писав: “20 липня 1920 р. на фронті біля сел Сидорово (Сидорів. – Ред.) – Васильків на Збручі ворог повів наступ. Прорвавши фронт, він розпорошив нашу піхоту і вже сунув свої лави на 1 батерію 7 гарм. куріня, що стояла на цьому участку... На жаль, зв’язок батерії з обсерваційним пунктом увірвався – вона лишилася без керовництва... Вогонь припинився... Ворог вже недалеко; з близької віддалі обстрілює батерію. Але тут раптом керування нею обняв чотовий Федот’єв Петро...
– Картечі… Перша – вогонь!.. Друга!..
Завила картеч. Здрігнули ворожі лави й подалися назад... Тим часом заспокоїлися і впорядкувалися їздові та інша обслуга батерії. Подали передки – загуркотіли гармати й без перешкод відійшли назад. А тут вже й піхота наша веде контрнаступ. Через деякий час ворога збито... Все на своїх місцях.. І гармати також, але в кожного, починаючи з командіра батерії, в голові маячила думка: чи так же воно було б, коли б не мужність і стійкість чот. Федот’єва?..”
СЕРДЮК Данило Дмитрович (9.12.1898, с. Бреусівка, тепер Козельщинського р-ну Полтавської обл. – 6.05.1971, м. Трентон, шт. Нью-Джерсі, США). Військовий, освітній і пластовий діяч, просвітянин, інженер-агроном (21.05.1927); лектор-бібліотекар та інструктор позашкільної освіти культурно-освітнього відділу Кобеляцької земської упр. (до 08.1919); звання – хорунжий артилерії Армії УНР, поручник (на еміграції).
СОЛОВЕЙ Дмитро Никифорович (14.05.1889, м. Коростишів, тепер Житомирської обл. – після 5.07.1924). Військовий, звання – поручник 125-го Курського полку рос. армії, сотник Армії УНР. Нагороджений орденами Св. Станіслава II ст., Святого Станіслава III ст., Св. Анни III-й ст. (всі 1916). У жовтні 1916 р. скерований до штабу Півд.-Зах. фронту.
Не плутати з Дмитром Федоровичем Солов’єм, дійсним членом УВАН у США.
СІМОН (СИМОН) Федір (Хведір) (21.05.1895, м-ко Меджибіж, тепер Хмельницької обл. – 1931, м. Братислава, Словаччина). Військовий, інженер-гідротехнік (9.03.1929); звання – прапорщик рос. армії, хорунжий 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.
Роман КОВАЛЬ, Віктор МОРЕНЕЦЬ, Юрій ЮЗИЧ
Енциклопедія Визвольної боротьби “«Подєбрадський полк» Армії УНР”, т. 3
Хто хоче придбати цей том, або всі три томи, читайте оголошення на 4-й сторінці.
Т. 1. – А – К. 376 с. (300 грн.).
Т 2. – К – Р. 376 с. (150 грн.).
Т. 3. – Р – Я. 504 с. (300 грн).
Цифрова колоризація – Тарас Гладенький і Владислав Карпенко. |
