• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Стоїмо в лісі як застава. Перед очима розляга­ється чотирекутна площа засіяна озименою, в сере­дині глибока котловина, в якій примостилось містечко Міньківці. Сьогодня треба його взяти, і ми возь­мем, бо щастя посміхається нам, воно манить нас вперед, хоть і щиро окропили своєю кровію цей чотирекутник, алеж до вечера ми будем тут панами.
Яка радість, де-хто з нас здибає тут своїх рідних, а може загине на межі свого поля... А ми все таки підем дальше – туди до Дніпра...
Залягли на краю ліса і ждем. Йде жвава артиле­рійська перестрілка. Ворожі набої скажено рвуться пе­ред нами, хотять загородити дорогу, але ми пройдем крізь залізо, бо ми теж викувані із криці. Коло нас наблюдатель з № батериї молоденький хорунжий, чу­ти передає команду “мірник 140, трубка батерия во­гонь”! За хвилю чути глухий постріл з кількох гар­мат, над головами пролітають набої, як раз влучають куди треба. “От так, добре, оце їм гостинець“, чути зо всіх боків. У всїх бадьорий настрій, всі тілько ждем рішучого менту.
Направо вже заторохтів кулемет, піддають руш­ниці. Скоро черга за нами. Де які стрільці повила­зили з рова і по далекому мірникові ловлять “на муш­ку“  вже тікаючого ворога.
На хвилю все затихло. З боку ворога чути гармідер, по дорозі на Ново-Ушицю піднялась курява, то ворожа батерия знялась і тікає. Далеко в тилу ворога чути перестрілку. Фроловці (3-й кінний полк Армії УНР на чолі з М. Фроловим. – Ред.) там...
З Богом вперед. Знялись і спускаємся в долину, чути рідку стрілянину, іноді “шальна“ завізжить жалібно і летить на старі наші позіції, козаки провожають її жартами. Спустились в містечко, скрізь по вулиці жвавий рух. Селяне повиходили з хат здибати своє військо. Всі раді, радість видно на обличах, в ру­хах, скрізь...
“Прийшли наші війська”... Яка радість – не “Петлюровці”, ніхто другий, а Наша Українська армія... Дальше, дальше, там ще нас ждуть поневолені люде, зруйновані села.

П. ЗАГОРУЙКО
Дж.: Загоруйко П. Старі картини (З мого денника) // За Україну (Каліш). – 1921. – Листопад. – Ч. 6 – 7. – С. 20 – 21.
Публікація Юрія Юзича.
Особливості правопису збережено.