21 червня Ольга Ільків зустрінула свої 100 літ. Це не тільки її особиста дата, її рідних і близьких – це подія для всіх українців, для держави, яка має таких героїчних людей. Це подія для націоналістів, для ВО українок “Яворина”, для ВО “Свобода”, бо маємо честь називати Ольгу Ільків своєю посестрою.
У зовсім юному віці вона поринула в підпільну боротьбу. І відтоді її життя супроводжувала постійна небезпека бути викритою та потрапити в лещата каральних органів, страх за рідних, дітей, які можуть стати невинними жертвами через її вибір. На її тендітних плечах була величезна відповідальність, бо виконувала доручення головнокомандувача Романа Шухевича. І ворог не пошкодував її. Ольга, тоді вже мама двох маленьких дітей, відбула 12 років за ґратами.
Після звільнення випробування не скінчилися. Здавалося, у рідному краї та й в усьому світі нема куточка, де вона могла б прихилитися: ночувала на вокзалах, виконувала найчорнішу роботу, робила все, щоб отримати прописку і бодай якусь кімнатку заради одного: повернути рідних дітей, розлука з якими знищувала.
Ця мужня, горда жінка ніколи не скаржилася на долю й нічого не просила. Вона досі живе дуже скромно, не чекає нагород і преференцій. І доки може, проповідує ідею нації поміж українців.
Вона – символ нескореності й нашої боротьби за свободу. І водночас – дуже глибока, творча особистість, багата талантами.
Про цю жінку з легенди ще напишуть романи, знімуть кіно, викладатимуть у школі. Це буде дуже скоро, але вже в іншій Україні, про яку мріє і якій віддає кожен свій подих, кожен стукіт серця Ольга Ільків.
З ювілеєм, наша дорога пані Олю! Ірина СЕХ 
|
