 У травневому числі “Незборимої нації” опубліковано матеріал “Пушкіно-ленінопад: яка краса!”. Продовжуємо радісні хроніки.
24 квітня в м. Малині на Житомирщині перейменували 33 вулиці, зокрема Ватутіна, Суворова та Нахімова.
26 квітня “Пушкін у с. Пушкіно на Закарпатті упив ниська вина та й впав”. Тепер ще треба повернути селу власну назву – Новий Вербовець.
26 квітня в м. Володимирі Волинської області демонтовано пам’ятник радянським прикордонникам.
27 квітня харківський міський голова Ігор Терехов заявив, що перейменує всі вулиці, пов’язані з Росією. Варто було б дерусифікувати і самого Терехова!
28 квітня демонтовано пам’ятник організаторові Голодомору Володимирові Затонському в його рідному с. Лисець на Хмельниччині.
28 квітня на сесії Хмельницької міської ради вулицю Чехова перейменували на вулицю Юрія Руфа.
У Мукачеві завершено дерусифікацію. Це перша громада на Закарпатті, яка закінчила цей процес. У Мукачівській міській територіальній громаді перейменували 79 вулиць, які називалися іменами радянських або російських діячів.
28 квітня в Конотопі демонтували Пушкіна. При цьому йому відірвали голову.
29 квітня у Вінниці зняли Максима Горького, хоч він і опирався.
30 квітня в Чернігові на Валу уневажнено Пушкіна. Це зробили бійці 119-ї бригади територіальної оборони. Після цього погруддя Пушкіна передали до історичного музею. Жаль! Треба було розбити, щоб часом не повернувся!
30 квітня в Черкасах на постаменті пам’ятника Богданові Хмельницькому випалили текст про “возз’єднання з Росією”.
1 травня в Одесі поблизу міської ради зняли табличку “слава русскому оружию”.
2 травня в м. Красилові, що на Хмельниччині, маленький тракторець міських служб знищив пам’ятник чекістам.
3 травня в Рівному не стало погруддя російського диверсанта Миколи Кузнєцова. У цей же день у Стрию демонтували статую радянського солдата.
3 травня Верховна Рада України заборонила діяльність проросійських партій. Цього ж дня міський голова Конотопа Артем Семеніхін заборонив діяльність УПЦ МП. За кілька днів це саме сталося і в Броварах під Києвом.
3 травня в м. Дніпрі знято стелу на честь маршала Жукова.
4 травня с. Великі Ком’яти Виноградівської ОТГ на Закарпатті сказали Ватутіну: “Йди гет, фрасе!” І він слухняно пішов.
4 травня в Переяславі демонтували фрагмент меморіального знака, створеного до 300-річчя Переяславської ради. Зараз залишилося тільки зображення обличчя Богдана Хмельницького. А монумент, поставлений з нагоди нашого 300-літнього рабства? Нехай стоїть?
4 травня в м. Сваляві на Закарпатті знесено два монументи радянським солдатам.
5 травня у Вінниці розібрали меморіал Слави. Прибрали чотириметрових будьонівця, червоногвардійця та червоноармійця. Також знято меморіальну дошку Пушкіну.
5 травня у Хмельницькому на меморіалі ліквідовано табличку, яка прославляла маршала Жукова та генерала Ватутіна.
6 травня в с. Заріччі, що біля курортної Яремчі, нарешті “скасовано” погруддя Руднєва. А вулицю Руднєва перейменовано на Степана Бандери.
7 травня в Рівному з фасаду лялькового театру скинули хлопчика в будьонівці, а в м. Коростені на Житомирщині добрі люди знесли пам’ятник комсомольцям. Організовувала свято душі ГО “Молодь Північного краю”, бо “влада 8 років ігнорувала декомунізацію”. Мер Коростеня Володимир Москаленко назвав це знесення комсомольців “варварством” і повідомив про відкриття кримінального провадження. Чи не час СБУ взятися за розслідування проросійської діяльності мера Москаленка?
7 травня – день рішучої санації на Закарпатті: ліквідовано пам’ятники герою Совєтського Союзу Валі Котику та російському солдатові в с. Довгому, без жалю збито з ніг бетонну атеїстку Зою Космодем’янську, яка причаїлася біля церкви в с. Броньці на Закарпатті, а в с. Приборжавському не стало бетонно-задумливого Максима Горького. У цей день у м. Новгороді-Сіверському розібрано совєтські пропагандистські мозаїки.
8 травня в Делятині на Прикарпатті не стало погрудь Пушкіна та червоного комісара Руднєва.
9 травня в с-щі Славському на Львівщині демонтовано російських солдатів, а в с-щі Делятині на Прикарпатті не стало меморіальної дошки зі словами “вірним синам радянського народу”.
10 травня у м. Дніпрі без жалю попрощалися з пам’ятником комсомольцям і знаком на честь 50-ліття жовтневого перевороту. У цей день у м. Самборі Львівської області зруйновано пам’ятник московському солдату Жиліну, а в с. Поляниці Яблуницької ОТГ на Прикарпатті – стелу із зображенням російських солдатів. І м. Дунаївці на Хмельниччині теж не спали – зняли меморіальну дошку червоногвардійцям на вулиці Тараса Шевченка. А в с. Ціпки на Полтавщині не стало погруддя Ватутіна.
10 травня в с. Соколівці Жашківської громади на Черкащині біля меморіалу в центрі села демонтовано три серпи та молоти.
Почалася процедура зняття з обліку як культурної пам’ятки облудного монумента “Три сестри” в Чернігівській області – “дружба народів” згоріла під бомбардуваннями України.
11 травня в с. Нових Петрівцях під Києвом пішов в небуття пам’ятник Ватутіну.
11 травня в м. Ніжині без сліз розпрощалися з пам’ятником радянським міліціонерам, яких убили українські селяни під час викрадення в них зерна.
За даними Вадима Позднякова, за 11 діб травня його соратники ліквідували 51 об’єкт, пов’язаний з нашим колоніальним минулим.
12 травня Дніпровська міськрада дерусифікувала ще майже два десятки вулиць міста. Вже немає в місті вулиць Башкирської, Іжевської, Костромської, Кубанської, Мурманської, Муромської, Пензенської, Сибірської, Уральської, Гагринської, Ватутіна, Баженова, Дежньова, Гвардійської. А є вулиці Брилів Шлях, Шинкарська, Мамаєва Балка, Балакліївська, Мереф’янська, Войцехова Балка, Старий Вал, Перевіз, Національної гвардії та інші.
У Харкові Московський район перейменовано на Салтівський.
12 травня на мапі м. Кропивницького з’явилися вулиці Чорнобаївська, Героїв Маріуполя, Святослава Хороброго… Понад двадцять вулиць та провулків у Кропивницькому, назви яких пов’язані з Росією чи історією комуністичного руху, тепер мають українські імена. Нема вже вулиць Алтайської, Байкальської, Воронезької, Новгородської, Тульської, Саратовської, Волкова, Водоп’янова, Дворцова, Інтернаціональної, Толстого, Пушкіна, Ушакова, Халтуріна, Радищева, Генерала Родімцева… Натомість з’явилися вулиці Бородянська, Ірпінська, Гостомельська, Волноваська, Бучанська, Миколи Садовського, отамана Гордієнка, Євгена Коновальця.
13 травня з вхідних воріт до парку “Олександрія” у м. Білій Церкві прибрано погруддя Олександрові Пушкіну.
13 травня проспект Суворова (головний у м. Ізмаїлі) перейменовано на проспект Незалежності, а вулиця Московська тепер має назву Захисників України.
13 травня в м. Коростені “скасували” монументи більшовицьким діячам – Миколі Щорсу та Миколі Островському.
Депутат Київради Трубіцин похвалився тим, що вдалося вберегти пам’ятник україножеру Михайлові Булгакову в Києві. Трубіцин заманіфестував свої погляди. Чи відреагує СБУ?
15 травня, селище Новий Яричів, Львівщина. Пішов у небуття пам’ятник московському солдатові.
16 травня у Кривому Розі ліквідовано монумент Якову Вєсніку, більшовикові-сталіністу.
17 травня в с. Рідківці на Буковині брутально зруйновано бетонного радянського солдата-окупанта.
17 травня в с. Мануйлівці рішенням виконкому Козельщинської селищної ради Кременчуцького району припинено роботу музею Максима Горького, соратника Сталіна.
17 травня у Коростені на площі перед залізничним вокзалом зруйновано пам’ятник комуністам залізничникам. Це приклад для інших: не демонтувати і дбайливо зберігати огидні пам’ятники московським холуям, а без жалю руйнувати їх!
18 травня у Львові “декомунізували” 6 радянських зірок на фасаді будинків по вул. Городоцька та вул. Ярослава Мудрого.
18 травня у сел. Кегичівці на Харківщині демонтовано пам’ятник Максимові Горькому, який безцільно бовванів біля залізничного вокзалу. Забрали і постамент. Тепер тут лише клумба з квітками. Ніби і не було ворожбита. Хороший приклад для громад, які розташовані значно західніше.
19 травня у Харкові скинули з високого п’єдесталу Олександра Невського. Герой Московщини розвалися при падінні.
19 травня розпочала роботу топонімічна комісія м. Ватутіне на Черкащині. Планується перейменувати місто, а також 61 вулицю в громаді, школу імені Ватутіна та демонтувати погруддя Ватутіну і Горькому.
У Переяславі нарешті прийняли рішення про демонтаж пам’ятника на честь так званого “возз’єднання з Росією”. За місяць мають демонтувати.
Треба було війни, щоб Україна взялася себе очищати.
Максим СЕЛЮЗКІН, Історичний клуб “Холодний Яр” |
