• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

У столиці з’явилися нові вулиці. У моєму Солом’янському районі тепер є вулиця Василя Овсієнка (великого українського трудівника, знав його з 1990 р.), а в Деснянському районі – вулиця Василя Іваниса, останнього кубанського прем’єра, прихильника об’єднання Кубані з Україною, автора прецікавих п’ятитомних спогадів “Стежками життя”. І ще радість: з мапи нашого міста зникла нарешті вулиця М. Булгакова.
Користуючись гарною нагодою, публікую повчальну історію, яку я підготував на основі спогадів Василя Іваниса і Дмитра Дорошенка, під назвою “Десант, що не відбувся”.
Гетьман Павло Скоропадський призначив для десанту на Кубань Запорозький корпус Зураба Натієва. Частинам корпусу було наказано стягатись до залізниці.
Якби запорожці висадилися біля Новоросійська чи на Тамані, вони б мали коротший шлях до Катеринодара, ніж Добровольча армія з донських станиць Єгорницької та Мечотинської.
Про цю підготовку та проукраїнські настрої населення Чорноморії та Кубані денікінське командування знало. Поява запорожців Натієва унеможливила б похід Добровольчої армії на Катеринодар, але денікінцям допоміг високий посадовець військового міністерства Української Держави, який справу запорозького десанту так затримав, що, коли корпус нарешті дістав можливість вирушити, Добровольча армія вже брала Катеринодар і наближалася до Новоросійська. Тому плани висадки українського війська на Кубань було відкликано. Жаль!
Як гарно, що обличчя нашої столиці стає українським!
Слава Василеві Іванису і Василеві Овсієнку!

Роман КОВАЛЬ
Дж. Іванис В. Стежками життя. – Новий Ульм, 1959. – Кн. II. – С. 130; Дорошенко Д. Дещо про закордонну політику Української Держави в 1918 р. // Хліборобська Україна, 1920 – 1921. Збірники II – IV. – С. 56 – 57.