 Галю, це вже мало статися, і ти була готова до цього давно. Вона цілісіньку ніч (на 15 вересня) “блукала” коло мене, а я, як вона і просила колись “Катрусю, молися за мене”, це і робила.
Чи були ми з Галею подругами в надто щільному розумінні сенсу цього слова, не берусь стверджувати, однак нас єднали якась щира довіра і романтичні душі.
Галя багато мені чого довіряла із свого особистого життя, і я вкотре упевнилася, що у великих талантів є та брама, на якій висить яскрава вивіска, яку бачать люди. Але за брамою – ті ж біди, проблеми, випробування, часто сльози, розпач і зневіра.
Понад рік тому вона по телефону розповідала мені, що їй сниться вже давно один і той таки ж сон: уві сні до неї приходить мати, стоїть коло дверей і помахом руки кличе до себе. “Це вже скоро, Катрусю”. – “Та нехай мати почекає”, – відказала я. Ми з нею спокійно говорили про кінець життя у високолітті. І його треба сприймати як явище природи. Бо вічною є лише вічність.
Галя була віруючою. Але з тих неуцерковлених, які несуть Бога в душі... Великі дари, які вона одержала від Творця, не бувають без розплати. І часто Небо виставляє за це високу ціну. Непомірну: дітьми. Донька Олена померла в шістдесят. Із сином не склалися стосунки через його погане здоров’я, у чому він звинувачував матір (?!).
Не мала вона втіхи і від чоловіка. Рідний брат одіозної регіоналки Богатирьової. Поєднати непоєднуване неможливо. Рафінованій патріотці, полум’яній майданівці і промосковському ворожому оточенню вжитися в одному просторі неможливо. Скупо, але про своє подружнє життя Галя мені також розповідала. Вони були чужі за духом.
Було в неї багато випробувань. Якщо когось зачаровує цифра майже 99, то я також трішки зачарована нею. Була і в мене печаль щодо її здоров’я. На моєму творчому вечорі, презентації трилогії “Ніч після сходу сонця”, де брав участь зоряний десант (Ніла Крюкова, Ніна Матвієнко і Яблонська), Галя читала уривок мого роману (здається, то був розділ “Небесна Україна: моє бачення раю”. І наступного дня вона потрапила в лікарню: камінь зрушив у нирці. Була операція. Я болісно пережила…
Вона майже до останніх літ виступала, їздила з концертами і до воїнів…
Вона горіла Україною, її виступи на Майдані – вибухові; це був зразок ораторського мистецтва. Тобто один із законів Любові вона пронесла до своїх останніх днів: любові до рідної землі...
Життя прожито довге, гідне, яскраве, величне і неповторне.
Бажаю тобі, Галю, вічного і блаженного Там життя у дусі, на вічній Україні. Зустрітися із світочами землі нашої, до яких належиш і ти. Адже твій зоряний талант, твоя сонячна душа, щирість, душевне тепло не можуть зникнути, а лягли Господу на руки.
Ось тільки слова ти свого не дотрималася: запросити мене на свій столітній ювілей. Відсвяткуєш його з ангелами і праведниками та святими землі нашої.
Ще колись не розминемося на Батьківщині вічній, як не розминулися на земній. Подаємо з невеликими скороченнями. Катерина МОТРИЧ
На світлині – Галина Яблонська, учасниця презентації книги Юрія Горліса-Горського “Це було давно”. Київ, 10 квітня 2024 р. 
|
